На головну

Книги в книгах


Українська банерна мережа

Сторінки вказуються тільки у творах, що перекладались на українську.

У повісті "Френні"

Томас Стернз Еліот [Eliot] (1888-1965). Англо-американський поет. Один з найвидатніших поетів ХХ століття. Лауреат Нобелівської премії. Автор поем "Безплідна земля", "Пісня кохання Альфреда Дж.Пруфрока" та ін.
     "Я просто в захваті від твого листа, особливо тієї частини, де ти пишеш про Еліота" (Ф.Гласс, 243 с.)

Сапфо. Давньогрецька поетеса першої половини VI століття до Р.Х. Одна з творців жанру любовної лірики.
    "Я почала, здається, зневажати усіх поетів окрім Сапфо" (Ф.Гласс, 243 с.)

Райнер Марія Рільке. Дуїнезькі елегії [Rilke] (1875-1926). Відомий австрійський поет. Селінджер часто про нього згадує.  "Елегії" є дуже складним за образною системою та формою твором.
    "Він [Р.Соренсен] хотів довідатись чи має Лейн хоча б якесь уявлення про цього клятого Рільке" (244 с.)

Гюстав Флобер [Flaubert] (1821-1880), французький письменник-реаліст. У романах "Пані Боварі" (1857) та "Виховання почуттів" (1869) зобразив побут провінції та Парижу, моральну ницість міщан. В історичному романі "Саламбо" (1862) про давній Карфаген забразив картину шалених пристрастей, яких не знаходив в навколишній дійсності. Незакінчений сатиричний роман "Бювар та Пекюше" (вид. 1881), пародійний "Лексикон прописних істин" (вид. 1910). Блискучий стиліст, ретельно працював над кожним словом, над чим у повісті Селінджера іронізує її герой - Лейн Кутель.
    "йому, грубо кажучи, бракує чоловічої снаги" (Л.Кутель, 247-248 с.)

граф Лев Толстой (1828-1910), відомий російський письменник. Селінджер часто його згадує.

Федір Достоєвський (1821-1881), відомий російський письменник. Селінджер часто його згадує.

Вільям Шекспір [Shakespeare] (1564-1616), англійський драматург і поет. Один з найвидатніших представників доби Відродження. Комедії: "Приборкання норовливої" (1593), "Сон літньої ночі" (1596), "Багато шуму з нічого" (1598) та ін. Трагедії: "Ромео та Джульєта" (1595), "Гомлет" (1601), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1605), "Макбет" (1606). Драми: "Зимова казка" (1611), "Буря" (1612).
     "жоден із справді путніх хлопців - Толстой, Достоєвський, та й Шекспір, Бог уже з ним, не цяцькались аж так із кожним слівцем. Вони просто писали" (Л.Кутель, 248 с.)

Іван Тургенєв (1818-1883), російський письменник. Цикл оповідань про селян "Записки мисливця" (1847-1852). Романи:  "Рудін" (1856), "Дворянське гніздо" (1859), "Батьки і діти" (1862).
     "якщо це, наприклад, лекція з російської літератури, такий тип [асистент] приходить, застебнутий на всі ґудзики і з півгодини паплюжить Тургенєва. Потім, коли від Тургенєва вже цурки не залишиться, він починає говорити про Стендаля, або іншого письменника, про якого він сам написав дисертацію" (Ф.Гласс, 249 с.)

Стендаль [Stendhal] (1783-1842), французький письменник-реаліст. Справжнє ім'я Анрі Марі Бейль. Роман "Червоне і чорне" (1831) про долю "плебея", що переживає конфлікт честолюбства та честі, в суспільстві. Романи "Пармський монастир" (1839), "Люсьєн Левен" (1855). 

 Дж.М. Сінг. Зальотник [Synge] (1871-1909). Ірландський драматург. Повна назва п'єси: "The Playboy of the Western World" (1907).
     "я б соромилась, якби хтось кого я поважаю, - наприклад, мої брати, - прийшли та почули, як я виголошую деякі репліки з моєї ролі. Я навіть писала, кому не приходити на виставу. Виняток становить хіба що роль Пегін, яку я грала у "Зальотнику" торік улітку" (Ф.Гласс, 258 с.)

"Шлях прочанина". Англійський переклад російської книги невідомого автора "Откровенные рассказы странника духовному своему отцу", що написана у другій половині ХІХ століття.
     "Словом, прочанин вчиться молитись так, як пропонують ті вельми містичні особи, і слід сказати, після тривалих вправлянь опанував цей метод досконало і таке інше. Потім він продовжує свої мандри по Росії, зустрічає багато справді непересічних людей і розповідає їм, як молитись у той особливий спосіб" (Ф.Гласс, 261 с.)

Перше послання до Фессалонікійців св. апостола Павла (5:17). Мова йде про слова "Моліться безперервно".
     "прочанин хоче збагнути слова святого письма про те, що людина мусить безпрестанно молитись... Це десь у листі до Фессалонікійців..." (Ф.Гласс, 261 с.)

"Філокалія" ("Добротолюбство"). Антологія творів отців православної церкви (на грецькій мові). Видана у 1792 у Венеції. У 1793 у Петербурзі був виданий церковнослов'янський переклад книги Паїсія Величковського. У 1877 - російський переклад Феофана Затворника. Через "Добротолюбство" поширювалась традиція Іісусової молитви - що вимовляється у особливій позі у поєднанні зі спеціальним методом дихання.
     "Зрештою він [прочанин] зустрічає людину, яку називає "старцем" - це людина надзвичайно високого релігійного духу. Тай старець розповідає прочанинові про книжку "Філокалія". Очевидно, її написала група ченців, завзятих поборників віри, які рекомендують просто-таки дивовижний спосіб молитися" (Ф.Гласс, 261 с.)

Хмара невідання ["The Cloud of Unknowing"]. Середньовічний англійський трактат невідомого автора. Разом з продовженням - трактатом "The Book of Privy Councelling" - є настановою учням про молитву як шлях єднання з Богом. Трактати містять ідею про те, що Бога можна осягнути лише інтуїтивно, а не раціонально, для чого необхідно сконцентрувати увагу на Богові, розмістити "хмару невідання" між собою і всім світом.
     "Подібні речі [безперестанна молитва] описані й у "Хмарі невідання". Там ідеться про слово "Бог"" (Ф.Гласс, 264 с.)

 

 

У повісті "Шістнадцятий день Хепворту 1924 року"

Вільям Блейк. [Blake] (1757-1827), англійський поет і художник. Збірки "Пісні незнання" (1789), "Пісні пізнання" (1794), "пророцькі" поеми (1789-1820) в міфологічних та біблейських образах відобразили події періоду Французької революції та американської Війни за незалежність. Для поезії Блейка, як і для його ілюстрацій до власних книг та до "Божественної комедії" Данте, характерні романтична фантастика, філософська алегорія. Рисунок вирізняється сміливою грою ліній.
    "цей незрівнянний Вільям Блейк" (С.Гласс)

Вільям Вордсворт. [Wordsworth] (1770-1850), англійський поет-романтик. Представник "озерної школи". "Ліричні балади" (1798, спільно з С.Т.Колріджем), поема "Прелюдія" (вид. 1850). Наблизив поетичну мову до розмовного мовлення.

Свамі Вівеканда. Раджа-йога. Бхакті-йога. (1863-1902), індійський мислитель, релігійний реформатор та суспільний діяч.
    "індієць, один з найбільш захоплюючих, оригінальних і освічених гігантів пера з усіх, кого я знаю в ХХ столітті ... я б запросто віддав років десять життя, може й більше, за те, щоб потиснути йому руку" (С.Гласс)

Р.Дж.Абрахам. Розмовна італійська. 
    "симпатичний такий, строгий вчитель, наш добрий знайомий зі старих часів за іспанською мовою" (С.Гласс)

молитва Гайятари
   
"вона така вражаюче красива, піднесена і заспокоююча" (С.Гласс)

Мігель де Сервантес Сааведра. Дон Кіхот. [Cervantes Saavedra] (1547-1616), іспанський письменник. Хорхе Луїс Борхес сказав про нього: "беззлобно жартуючи над собою, він вигадав легковірну людину, збиту з пантелику читанням небилиць, що вирушила шукати подвигів і чудес в місцях з прозаїчними назвами Монтьєль та Тобосо ... Для обох, сновидця та його сну, вся суть сюжету була в протиставленні двох світів: вигаданого світу лицарських романів і повсякденного, звичайного світу сімнадцятого століття ... Література починається міфом і закінчується ним".
   
"ця людина - геній, якому просто так рівних не підшукаєш" (С.Гласс)

граф Лев Толстой. Повне зібрання творів. (1828-1910), російський письменник. Назви "Війна і мир", "Анна Кареніна" говорять самі за себе.
   
"нам особливо хочеться поновити знайомство зі Степаном та Доллі Оболонськими, що минулої зустрічі нас повністю покорили" (С.Гласс)

всі книги про релігію авторів від "І"
   
"Будь-які, вузьколобі - і невузьколобі - книги про релігію, написані авторами чиї прізвища починаються з літер після "І"; про всяк випадок й ті, що на "І" теж; хоча, здається, я їх вже всі перебрав" (С.Гласс)

Чарльз Діккенс. Повне зібрання творів. [Dickens] (1812-1870), англійський письменник. "Посмертні записки Піквікського клубу", "Пригоди Олівера Твіста", "Ніколас Нікльбі", "Мартін Чезлвіт", "Різдвяні повісті", "Домбі та син", "Холодний дім", "Важкі часи", "Великі сподівання", "Таємниця Едвіна Друда", "Девід Копперфілд" and so on...

Джордж Еліот. [Eliot] (1819-1880), справжнє ім'я Мері Енн Еванс, англійська письменниця.  З філософії позитивізму запозичила ідею поступової еволюції суспільства й "гармонії" класів. Деякими рисами творчість Еліот провіщала натуралізм (роман "Вітряк на Фолоссі" 1860)
   
"міс Еліот, якщо розібратись, не дуже близька моїй душі й розуму" (С.Гласс)

Вільям Мейкпіс Теккерей. [Tackeray] (1811-1863), англійський письменник. Роман "Ярмарок суєти. Роман без героя" (1848) яскраво втілив соціально-політичні пороки буржуазного суспільства. Ноти соціально песимізму сильнішають в романі "Пенденніс" (1850). Послаблення викривально пафосу помітно в романі "Ньюкоми" (1855). Історичні романи "Історія Генрі Есмонда" (1852), "Віргінці" (1857).

Джейн Остін. [Austen] (1775-1817), англійська письменниця. У романах "Здоровий глузд та чуттєвість" (1811), "Гордість та упередження" (1813) реалістично показала побут та нрави англійської провінції. Майстерний психологічний аналіз.
   
"дуже радий був би побачитись з ким-небудь з жителів Розінгсу, але не можу давати оцінки її жіночному таланту, такому забавному й чарівному і мені дуже близькому" (С.Гласс)

Джон Беньян. [Bunyan]  (1628-1688), англійський письменник-пуританин, автор алегоричного роману "Шлях паломника" (1678-1684), до користолюбству буржуазії та паразитизму аристократії протиставляє добрі риси простих людей.
   
"чесно кажучи, я з упередженням поставився до цього письменника, як був молодшим, мені здавалось, що він занадто вже безпощадний до таких людських слабостей як лінь, жадібність та багато інших, й не відчуває ні найменших мук співчуття і сумніву" (С.Гласс)

Уорік Діпінг.
   
"навряд чи щось цікаве, але мені гаряче рекомендував його дуже приємний випадковий знайомий в бібліотеці ... я завжди був і буду проти ігнорування книг, які від душі рекомендують приємні незнайомі люди" (С.Гласс)

сестри Бронте. [Brontë], англійські письменниці. Шарлотта (псевдонім Каррер Белл) (1816-1855) - соціально-психологічні романи "Джен Ейр" (1847), "Шерлі" (1849). Емілі Бронте (1818-1848) - роман "Грозовий перевал" (1847), пронизаний романтичним світовідчуттям. Енн Бронте (1820-1849) - автобіографічний роман "Агнес Грей" (1847).
   
"ці приречені панни іноді до того спокусливі, прямо не знаєш як встояти" (С.Гласс)

Портер Сміт. Китайська Materia Medica.
   
"на жаль, небагаточисленні книги на цю тему, звичайно англійські, переповнені неточностями, дурними вигадками, жалісними забобонами й обов'язковим перебільшенням" (С.Гласс)

Віктор Гюго. [Hugo] (1802-1885), французький письменник. "Собор Паризької Богоматері" (1831), "Знедолені" (1862) etcetera.

Гюстав Флобер. [Flaubert] (1821-1880), французький письменник. У романах "Пані Боварі" (1857), "Виховання почуттів" (1869) реалістично зобразив нрави провінції та Парижу, моральну ницість буржуа. В історичному романі "Саламбо" (1862) про древній Карфаген зобразив картину бурних почуттів, яких не знаходив у оточуючій дійсності. Антибуржуазні тенденції в незакінченому романі "Бувар та Пекюше" (вид. 1881). Пародійний "Лексикон прописних істин" (вид. 1910).

Оноре де Бальзак. [Balzac] (1799-1850), французький письменник. Автор епопеї "Людська комедія", що складається з 90 романів та оповідань, об'єднана спільним задумом та багатьма персонажами: "Невідомий шедевр", "Шагренева шкіра", "Ежені Гранде", "Батько Горіо", "Втрачені ілюзії"...
   
"в цьому світі так широко представлена забавна тяга до аристократизму" (С.Гласс)

Гі де Мопассан. [Maupassant] (1850-1893), французький письменник. Романи "Життя", "Любий друг", "Монт-Оріоль", багаточисленні новели.
   
"не довіряю ні вам, ні будь-якому іншому письменнику, що процвітає за рахунок постійної низької іронії" (С.Гласс)

Анатоль Франс. [France] (1844-1924), справжнє ім'я Анатоль Франсуа Тібо, французький письменник. У романах "Злочин Сільвестра Боннара" (1881), "Судження пана Жерома Куньяра" (1893) у формі скептичної іронії проявляється неприйняття буржуазної дійсності. У гротескно-фантастичних романах "Острів пінгвінів" (1908) та "Повстання ангелів" (1914) - антирелігійна та політична сатира. Нобелівська премія 1921 року.

Марсель Пруст. В пошуках утраченого часу. [Proust] (1871-1922), французький письменник. У циклі романів "У пошуках утраченого часу" (1913-1927) робить предметом зображення суб'єктивний злам дійсності у сприйнятті героя, показує внутрішнє життя людини як "потік свідомості".
   
"безпощадний геній нашого часу" (С.Гласс)

Мартен Леппар.

Ежен Сю. [Sue] (1804-1857), французький письменник. У соціальних романах "Паризькі таємниці" (1842-1843), "Вічний жид" (1844-1845) зображував проблеми народу, людей паризького "дну"; в сентиментально-міщанському дусі трактував ідеї Ш.Фур'є.

Артур Конан Дойл. Книги про Шерлока Холмса. [Doyle] (1859-1930), англійський письменник. Увів у детективну літературу образ сищика-любителя (Шерлок Холмс). Повісті "Собака Баскервілів" (1901-1902), "Долина жаху" (1914-1925), оповідання вирізняються цікавою інтригою й простотою оповіді. Також писав історичні та науково-фантастичні романи.
   
"й раптово, у цю спокійну хвилину, мене немов громом вразила одна думка, прямо брови на лоб полізли. Я зрозумів, що люблю сера Артура Конан-Дойла й не люблю великого Гете" (С.Гласс)

Альфред Ердоніс. Александр.
   
"він непогано пожив за рахунок Александра Македонського... і тим не менш пише про нього так, немов це ще один милий песик, що належить йому особисто" (С.Гласс)

Тео Ектон Баум. Начала й роздуми.
   
"сумнівний і дуже шкідливий бездарний, бездушний твір" (С.Гласс)

брати Чен. Чен Хао (1032-1085) та Чен І (1033-1107), філософи, що знаходились у джерел неоконфуціанства.

Лао-цзи. (Лі-Ер), автор давньокитайського трактату "Лао-цзи" (давня назва "Дао де цзин" IV-III ст. до Р.Х.), канонічного твору даосизму. Основне поняття - дао, що метафорично уподібнюється воді (піддатливість і нездоланність). З дао випливає образ дій - недіяння (увей): піддатливість, покірність, відмова від бажань і боротьби. правитель-мудрець повинен, відкинувши розкіш та війну, повернути народ до примітивної простоти, чистоти та незнанню, що існували до виникнення культури та моралі. 

Чжуан-цзи. (369-286 до Р.Х.), давньокитайський філософ, один з засновників даосизму. Трактат "Чжуан-цзи" написаний у формі притч, новел та діалогів й спрямований проти вчень Конфуція та Мо-цзи. Природа, в якій втілюється дао протиставляється людині з його побудованими на насильстві державою, культурою, мораллю.

Гаутама Будда. (Сіддхаратха Гаутама) (623-544 до Р.Х.), засновник буддизму.

Мішель де Монтень. [Montaigne] (1533-1592), французький філософ-гуманіст. В книзі "Проби" (1580-1588), спрямованої проти схоластики й догматизму, розглядає людину як найвищу цінність та створює реалістичний автопортрет.
   
"От симпатичний, неглибокий приємний француз!" (С.Гласс)

Отакар Брезіна. (1868-1929), чеський поет-символіст.
   
"дуже можливо, що це хороший поет, його хвалила прекрасна жінка, правда при ближньому розгляді дуже нервова, але в її душі світиться чудесна самотня іскорка" (С.Гласс)


Aerius 2003


Уход за сухой кожей лица для мужчин