Абу Абдаллах Джафар Рудакі
Бейти
Переклад Василя Мисика


© Рудакі

© В.Мисик (переклад з перської), 1990

Джерело: Захід і Схід: Переклади. К.:Дніпро,1990

Електронний текст: Бібліотека "Джерело" (ukrlib.com), 2004


Зміст

"До тебе прагне вся краса земна..."

"Годі жаліти, що мовить посмів я!"

"Як попрямує на левиний рик..."

"Не одяг - саван випряв для себе шовкопряд..."

"Хто мудрих слухає, у того мир на думці"

"Покрила воду риза кришталева"

"Знання - це скарб, йому й ціни не зложиш"

Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?»"

"Хвали весняну хмару, що сльози проливає..."

"Одна душа, єдине тіло, але знанню немає дна"

"За недотепу ситий голодного вважає..."

"Без діла не дармуй, життя свого не гай..."

"На кожне слово з поспіхом глупця..."

"Коли мовчу-німую, тоді мені здається..."

"У час розлуки я горю на вогнищі твоїм"

"Щоденно музикою тішиться твій слух..."

"Цей світ - як вітер, він усе забуде"

"Дай один цілунок, тільки хай він тягнеться години"

 


 

 

 

 

* * *

До тебе прагне вся краса земна,

Як до провалля прагне бистрина.

 

 

 

 

* * *

Годі жаліти, що мовить посмів я!

Годі радіти, що змовчать зумів я!

 

 

 

 

* * *

Як попрямує на левиний рик,

На кладовище прийде мандрівник.

 

 

 

 

* * *

Не одяг - саван випряв для себе шовкопряд,

Бо шовк душі своєї він тратив на халат.

 

 

 

 

* * *

Хто мудрих слухає, у того мир на думці.

Війною й чварами втішаються безумці.

 

 

 

 

* * *

Покрила воду риза кришталева.

Як зачаровані, стоять дерева.

 

 

 

 

* * *

Знання - це скарб, йому й ціни не зложиш.

Визбируй же його, де тільки можеш!

 

 

 

 

* * *

«Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?»

«Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікому!»

 

 

 

 

* * *

Хвали весняну хмару, що сльози проливає

I що своїм риданням цю землю звеселяє!

 

 

 

 

* * *

Одна душа, єдине тіло, але знанню немає дна.

Скажи, о дивний, ти людина - чи океанська глибина?

 

 

 

 

* * *

За недотепу ситий голодного вважає,

Бо на чуже страждання в нас відгуку немає.

 

 

 

 

* * *

Без діла не дармуй, життя свого не гай,

Живи роботою, за неї вболівай!

 

 

 

 

* * *

На кожне слово з поспіхом глупця

Мені в долоні плещеш без кінця.

 

 

 

 

* * *

Коли мовчу-німую, тоді мені здається,

Що дика повитиця круг тіла в мене в'ється.

 

 

 

 

* * *

У час розлуки я горю на вогнищі твоїм.

Навіщо ж деревом тобі опалювати дім?

 

 

 

 

* * *

Щоденно музикою тішиться твій слух,

Тяжкого стогону не чуючи навкруг.

 

 

 

 

* * *

Цей світ - як вітер, він усе забуде.

Неси вино! Хай буде те, що буде!

 

 

 

 

* * *

Дай один цілунок, тільки хай він тягнеться години.

Нащо борг такий, кохана, розбивати на частини?

 

 

 

 


© Aerius, 2004