Англійські середньовічні балади
Переклад Леоніда Первомайського


© невідомі автори

© Л.Первомайський, 1986

Джерело: Література західноєвропейського Середньовіччя. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с. - С.: 443-445.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004


Зміст

Едвард

Робін Гуд і герфордський єпископ

Три загадки

 


 

 

Едвард

"Чому скривавлений твій меч,

Едвард, Едвард?

Чому скривавлений твій меч,

Чиєю кров'ю вмився він?"

"Я сокола свого убив,

мамо, мамо!

Я сокола свого убив,

А він у мене був один, о!"

"Ні, це не соколина кров,

Едвард, Едварді

Ні, це не соколина кров.

Скажи мені, що ти вчинив?"

"Я румака свого убив,

мамо, мамо!

Я румака свого убив -

Таких не знайдеш румаків, о!"

"Чи так шкодують румака,

Едвард, Едвард!

Не так шкодують румака,

Не тим в'ялить тебе печаль!"

"Я батька рідного убив,

мамо, мамо!

Я батька рідного убив -

І серце тисне біль і жаль, о!"

"Чим спокутуєш ти свій гріх,

Едвард, Едвард!

Чим спокутуєш ти свій гріх,

Мерщій відповідай мені!"

"Край моря в човен сяду я,

мамо, мамо!

Край моря в човен сяду я

І згину в темній далині, о!"

"Коли із замка підеш ти,

Едвард, Едвард!

Коли із замка підеш ти,

Хто владувати буде ним?"

"Нехай хоч западеться він,

мамо, мамо!

Нехай хоч западеться він -

Я їду з серцем кам'яним, о!"

"Але дружину і дітей -

Едвард, Едвард! -

Але дружину і дітей

Невже покинеш ти самих?"

"Нехай вони у жебри йдуть,

мамо, мамо!

Нехай вони у жебри йдуть -

Я не побачу більше їх, о!"

"Що діять матері твоїй?

Едвард, Едвард!

Що ж діять матері твоїй?

Вона загине з самоти!"

"Тобі прокльон останній мій,

мамо, мамо!

Тобі прокльон останній мій,

Бо так мене навчила ти, о!"

 

 

Робін Гуд і герфордський єпископ

Присвячено рицарям славним пісні,

Робін Гудові зокрема,

А про те, як в єпископа злото він взяв,

Крім моєї, пісні нема.

 

В Барнеській долині сталося це,

Де ліс зелений ізріс,

Єпископ із пишним почтом своїм

Проїхати мав той ліс.

 

"Прудкого оленя,- сказав Робін Гуд,-

Найкращого вбити слід;

Герфордський єпископ сьогодні сповна

Заплатить нам за обід.

 

Вб'ємо ми оленя й зготуєм його,

Допоки вогонь не погас,

А я пильнуватиму, щоб не подавсь

Єпископ деінде од нас".

 

І Робін, і хлопці його одягли

Вівчарськеє убрання,

І єпископ навколо вогнища їх

Побачив зі свого коня.

 

"Гей, що тут у вас? - єпископ гукнув.-

А хто ж це, хто це посмів

Королівського звіра шляхетного вбить,

Коли тут так мало їдців?"

 

"А ми вівчарі,- Робін Гуд відповів,-

I сир нам овечий набрид,-

Шляхетний олень - королівський звір

Сьогодні в нас на обід".

 

"Ви сміливі хлопці, король мусить знать,

Що ви накоїли тут,

Отож збирайтесь зо мною в путь -

На королівський суд!"

 

"О змилосердься! - Робін гукнув,-

Не личить злоститись попам!

Невже-таки й справді ти б захотів

Життя вкоротити нам?"

 

"Яке милосердя,- єпископ сказав,-

Та й як йому бути тут?

Мерщій збирайтесь зо мною йти

На королівський суд!"

 

Тут спиною Робін на дуба зіперсь,

А ногою вперся в моріг

І з-під вівчарського убрання

Витяг мисливський ріг.

 

Він встромив його в рота вузьким кінцем

І враз почав сурмить,

І сімдесят його молодців

На поклик з'явились ту ж мить.

 

На коліна упали вони перед ним,

І він владно долоню простер,

І тоді довгов'язий Крихітка Джон

Обізвався: "Що сталося, сер?"

 

"Аж ось герфордський єпископ стоїть,

Милосердя не має він, ні!"

"То вбий його,- Крихітка Джон сказав,

І нехай він згниє в труні!"

 

"О, будь милосердним, Робін Гуд,-

Єпископ обізвавсь,-

Коли б я знав, що стріну тебе,

Я б іншим шляхом подавсь!"

 

"Ні, милосердя тобі нема,-

Озвавсь тоді Робін Гуд,-

В Барнеській долині буде суд,

Короткий і правий суд!"

 

І за руку єпископа Робін повів

У Барнеську долину ту ж мить,

І він мусив обідати з ними вночі,

І пиво й вино з ними пить.

 

І єпископську мантію Крихітка Джон

На зеленій траві розіслав,

І з товстого єпископського гаманця

Триста фунтів відрахував.

 

"Приємно,- тут Крихітка Джон сказав,-

Дивитись на злото сяйне,

Але неприємно дуже мені,

Що єпископ не любить мене!"

І музикам грати звелів Робін Гуд,

І в одежі його старій

Танцював той єпископ і дуже радів,

Що з лісу вийшов живий.

 

 

Три загадки

Був рицар в світі, об'їздив світ -

Шукав собі пари багато літ.

 

Шляхи його до вдови привели,

Три доньки-красуні у неї були.

 

"Я був би, вдово, вам добрий зять,

Але ж не знаю, котру з них узять.

 

Три загадки маю, дівчата, я -

Яка відгадає, та й буде моя:

 

Що довше за довгий мій шлях сюди

І глибше глибин морської води?

 

Що дужче од сурми, що битву кінча,

Й гостріше від гострого мого меча?

 

Зеленіше що, ніж трава-зелена,

Й лихіше за жінку,- хто з вас зна?"

 

І перша думає, і друга мовчить,

А третя, найкраща, озвалася вмить:

 

"Кохання довше, ніж шлях твій сюди,

А пекло глибше морської води.

 

Грім дужчий од сурми, що битву кінча,

А голод гостріший од твого меча.

 

Зеленіша трутизна, ніж та зелена,

А лихіший за жінку лише сатана".

Отак вона рицарю відповіла

І заміж одразу ж за нього пішла.

А тих, що не вміли відповідать,

І досі в церкві ще не видать.

 

Як хочеш заміж - заміж, та й квит,

Одгадувать загадки слід як слід.

 


© Aerius, 2004