Роман про Троянду
[уривки]
Переклад М.Терещенка


© Гійом де Лорріс, Жак Шопінель де Мен

© М.Терещенко (1971)

Джерело: Література західноєвропейського Середньовіччя. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с. - С.: 413-414.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004


Зміст

Образ краси

Лицемірство

 


 

 

ОБРАЗ КРАСИ

Вона не темний привид млистий,

А наче місяць променистий,

Навколо неї зірочки -

Мов ті малесенькі свічки.

У неї ніжна плоть священна,

І вся вона мов наречена,

І біла, наче цвіт лілей.

А якщо вид чи зір очей

Туман якийсь їй застилає,

Вона рум'яна не вживає,-

Адже нема потреби їй

Буть штучною в красі своїй.

А коси в'ються аж до п'ят,

Як рідко в котрої з дівчат.

Чудовий ніс, уста і очі.

Всіх тішать чари ці жіночі,

І бог, коли творив її,

Найкращі барви брав свої,

Які лиш є у світі цілім,

А стисло мовить: з личком білим,

Розумна, юна, чарівна,-

Приємна і п'янка вона.

 

 

ЛИЦЕМІРСТВО

Тут лицемірство, вічне зло,

Та перед людом почало

Свою промову без вагання:

"Послухайте моє казання.

Живу, звичайно, при дворі,

А часом і в монастирі,

Тут - випадково, там - частіш,

Там - інколи, тут - охітніш.

Але найбільше там буваю,

Де краще справжній вид ховаю.

Таке пісне лице у мене,

Коли ношу вбрання смиренне!

Чернець сховати краще вміє,

А світський люд одвертіш діє.

Релігія дозволить все,

Од викриття тебе спасе,

Вона все повиває в тайну,

Бо хитрість має надзвичайну.

І хоч смирення й вірність там,

Не довіряю я ченцям.

Та слухаю їх теревені,

Обмови, брехні їх шалені,

Що хочуть все в туман повити,-

Без хитрощів ченцям не жити!

Вони на розум не багаті,

Але задирливі й пихаті.

Хоч їх зухвалість не спинить,

Вдають смиренних кожну мить.

Я не живу з людьми такими,

Якщо живу - гидую ними.

А то ще схочеться на гріх

Повіситись від пик таких,

Що люблять день у день брехати,

Святих без сорому вдавати!

Живу я серед шахраїв,

Серед нероб і лихварів,

Що у пошані та в чинах

У світських водяться домах,

Живу з тими я лестунами,

Що хочуть знатись з владарями,

У кого світ увесь в руках,

Хто ходить ніби в бідняках,

Щоб ласувать шматком смачним

І запивать винцем пахким,

Хто ніби любить злидарів,

Щоб стать найбільшим з багачів,

Ловити світ у сіть омани.

Таке життя моє погане!

Не всяк чернець, що носить рясу,

Не їсть у піст і кришки м'яса.

Міняти спосіб житія,

Міняти одяг - майстер я:

То я чернець, то я аскет,

То я прелат, то я поет,

То рицар я, то писар скромний,

Невдаха бідний і бездомний,

То підневільний, то правитель,

То учень я, а то учитель,

То принц, то паж я молодий,

То я юнак, то дід старий,

Усі я мови в світі знаю,

Скрізь інші маски одягаю,

То я Робен, то я Робін,

Я - майстер розмаїтих змін.

 

 

(Сузір'я французької поезії. Антологія. В 2-х т. Пер. і переспіви М. Терещенка К.: Дніпро, 1971, т.і.С.54-56)

 


© Aerius, 2004


ипотека с плохой кредитной историей москва