Програми
для класів філологічного профілю (А)
середніх навчальних закладів з українською мовою навчання
Зарубіжна література. 8-11 класи
(2003)


Міністерство освіти і науки України. Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України. Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д.Грінченка

© Програми уклали: Наливайко Д.С., член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук (науковий редактор); Ковбасенко Ю.І., кандидат філологічних наук (керівник авторського колективу); Висоцька Н.О., Фесенко В.І., доктори філологічних наук; Нагорна Н.М., кандидат філологічних наук; Гребницький Г.М., Недайнова Т.Б., Півнюк Н.О., кандидати педагогічних наук; Баліна К.Н., Бітківська Г.В., Ковбасенко Л.В., вчителі-методисти зарубіжної літератури

© Відповідальна за випуск: Шинкарук Н.І., начальник відділу суспільно-гуманітарної освіти Головного управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України

Схвалено Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.1-502 від 19.06.2003)

Текст надано президентом Української асоціації викладачів зарубіжної літератури Ю.І. Ковбасенком.


Зміст

Пояснювальна записка

8 клас

9 клас

10 клас

11 клас

Твори для позакласного і самостійного читання

 


 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Питання диференціації навчання і створення профільних класів уже перейшло в практичну площину. Міністерство освіти і науки України затвердило навчально-тематичні плани, де закладена можливість виділення адміністрацією конкретного середнього навчального закладу на вивчення зарубіжної літератури в старших (10-11-х) класах різної кількості годин. Зокрема, затверджено “Типовий навчальний план-схему загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів, гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл та профільних класів”, де закладена можливість збільшення кількості навчального часу на вивчення зарубіжної літератури за рахунок розділів “Додатковий час на поглиблене вивчення предметів, введення профільного навчання” та “Факультативні, індивідуальні і групові заняття та консультації”.

Новим “Типовим навчальним планом...” передбачено, що в класах філологічного профілю (далі - профіль А) зарубіжна література викладатиметься протягом 3 г/т (105 г/р), а в класах фізико-математичного, природничого, технологічного, спортивного профілів (далі - профіль Б) - протягом 1,5 г/т, тобто лише 53 г/р. Відтак виникла потреба розробки окремих програм для класів, з одного боку, профілю А, де кількість навчального часу, в порівнянні із універсальним/загальноосвітнім профілем, збільшується, з другого - профілю Б, де ця кількість зменшується.

Слід відразу зауважити, що ситуацію скорочення навчального часу на вивчення зарубіжної літератури в класах профілю Б, яка закладена до згаданого “Типового навчального плану...”, колектив авторів цих програм однозначно вважає вкрай небажаною. Оскільки літературна освіта аж ніяк не повинна ставати набутком виключно професіоналів-гуманітаріїв, а була, є і завжди буде важливим атрибутом освіченої й інтелігентної людини будь-якої професії, фахівця будь-якого профілю, вчителям класів профілю Б, методичним об’єднанням словесників, громадським фаховим об’єднанням на місцях потрібно ставити перед керівниками конкретних навчальних закладів принципово важливе питання про виділення на викладання зарубіжної літератури додаткових 18 г/р. У разі позитивного вирішення цього питання, словесник зможе обрати будь-яку з чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів. І лише в найгіршому випадкові, якщо домовленості з адміністрацією досягти все-таки не поталанить, словесник в 10-11-х класах буде вимушений перейти на програму профілю Б, яку ми розробляли з метою допомогти вчителям-словесникам уникнути абсолютно неприйнятної інтеграції, злиття курсів української та зарубіжної літератур, яка, на превеликий жаль, подекуди має місце сьогодні.

У разі будь-якого скорочення навчального часу школярі повинні насамперед повноцінно опрацювати художні тексти, тому словесникові слід уникати надмірного захоплення оглядами, а також відповідями учнів виключно “за підручником”, коли ступінь знання ними тексту літературного твору не відіграє належної (провідної) ролі в оцінювання їхніх навчальних досягнень. Отже, в разі виникнення такої прикрої необхідності, доречніше компресувати, мінімізувати оглядові теми, а не уроки текстуального вивчення творів. Насамперед це стосується класів профілю А, де вчаться переважно майбутні філологи-професіонали.

Якщо вчитель викладає в класах профілю А, він може скористатися відповідним варіантом цих програм, де кількість навчального часу, відведеного на вивчення певного обсягу матеріалу, подана у вигляді дробу. Так, згідно з “Типовим навчальним планом...” всього на рік на вивчення зарубіжної літератури у класах профілю А може бути відведено до 105 годин. Але, як свідчить практика, за рахунок резервів конкретного навчального закладу ця кількість може бути збільшена до 140 г/р. Тому в програмах для філологічного профілю кількість навчального часу на рік подано у вигляді дробу: 105/140 год.

У разі роботи в класах універсального/загальноосвітнього, суспільно-гуманітарного та художньо-естетичного профілів, де на вивчення предмета відведено по 2 г/т, учитель зарубіжної літератури може скористатися будь-якою з чинних програм для середніх загальноосвітніх закладів із українською мовою навчання. Винятком є лише 11-ті класи художньо-естетичного профілю, де викладання предмета здійснюється протягом 2,5 г/т, тобто 88 г/р (а не 70 г/р, як в універсальному/загальноосвітньому профілі). Тому вчитель класів художньо-естетичного профілю ці 18 г/р може додати самостійно до будь-якої з чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів.

Але в будь-якому випадкові (особливо з урахуванням можливих змін у “Типових навчальних планах...”) словесник має право вільно обирати саме той варіант чинних програм, у якому кількість навчального часу відповідає реально виділеній йому кількості годин на конкретний навчальний рік (семестр).

Щодо профілю А, ми свідомо не обмежилися виключно старшими класами, а розробили повний комплект програм починаючи з 8-го класу. Це обумовлено передовсім двома причинами. По-перше, практика свідчить про те, що в багатьох навчальних закладах “нового типу” класи отримують статус гімназійних не з 10-го, а саме з 8-го класу. До того ж, такі навчальні заклади, які не мають власних початкових або середніх класів, часто починають набір учнів теж саме з 8-го класу.

По-друге, нерідко виникає ситуація, коли вчителям зарубіжної літератури середніх навчальних закладів будь-якого типу адміністрація надає додаткові до базових години, а це трапляється не лише в 10-11-х класах. В такім разі словесник зможе не імпровізувати самостійно щодо змістового наповнення згаданого додаткового навчального часу, а матиме можливість скористатися цими програмами протягом викладання всього систематичного блоку.

Для полегшення роботи вчителя-практика щодо здійснення міжлітературних зв’язків (зокрема - компаративного й імагологічного аналізу художнього тексту) до програм профілю А уведено стрижневий розділ “Літературний контекст”. Ми пішли не шляхом вичерпування всього компарабельного (плідного, продуктивного для порівняння) матеріалу, а запропонували прийнятні для учнів певного віку найяскравіші (передовсім українські) паралелі до програмових творів зарубіжної літератури. Перевага надавалася лаконічним поетичним текстам, оскільки їх легше використати, увівши до матеріалу конкретного уроку. Матеріали розділу “Літературний контекст” носять орієнтовний і факультативний характер, тобто використовуються за бажанням і на розсуд учителя. Орієнтовним є і запропонований у програмах розподіл навчального часу на вивчення конкретних тем, який може змінюватися словесником залежно від конкретних умов роботи.

Години на проведення тематичних і підсумкових атестацій у програмах не виокремлені, а виділяються вчителем із загальної кількості відведених на певну тему. Це зумовлене тим, що, по-перше, частоту й терміни проведення тематичного оцінювання кожен вчитель має право визначати особисто; по-друге, таке оцінювання може мати різні форми, відтак на нього не завжди доречно відводити цілий урок (так, тестування за темою може тривати 5-10 хвилин і входити до структури будь-якого уроку). Не виокремлено також години на роботу з розвитку зв’язного мовлення, які теж виділяються вчителем залежно від конкретних умов роботи.

Враховуючи критичну мінімізацію навчального часу, закладену в згаданих вище нормативних міністерських документах, в класах профілю Б резервні години не виділяються.

 

 

8-й КЛАС

(105/140 год.)

(3/4 г/т)

1. Вступ

(4 год.)

Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва. Єдність змісту та форми літературного твору. Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи.

Першоджерела словесного мистецтва. Літератури Стародавнього Світу: давньоєгипетська і шумеро-аккадська (від кінця 4 тис. до н.е.) як початок всесвітнього літературного процесу.

Веди (від 2 тис. до н.е.), Біблія (від 12 ст. до н.е.), Коран (від 610-632 рр.) як пам’ятки світової літератури, їхній вплив на розвиток всесвітнього культурного (літературного) процесу.

Найвідоміші автори українських перекладів/переспівів текстів із Вед (Леся Українка /1871-1913/, Павло Ріттер /1872-1939/ та ін.), Біблії (Тарас Шевченко /1814-1861/, Іван Франко /1856-1916/, Пантелеймон Куліш /1819-1897/ та ін.) та Корану (Ярема Полотнюк /нар.1935/ та ін.).

Теорія літератури. Поняття про всесвітній літературний процес, всесвітню та національну літературу.

Літературний контекст. Т.Шевченко. “Давидові псалми”. І.Франко. “Мойсей”. Переклади давніх текстів Лесею Українкою. Л.Костенко. “Давидові псалми”: псалом № 1 (“Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем...”), псалом № 16 (“Єдиний Боже! Все обсіли хами...”).

2. Із античної літератури

(26/32 год.)

Антична (давньогрецька і давньоримська) література - вихідна основа європейських літератур. Характер взаємозв’язків давньогрецької і давньоримської літератур.

Міфологія як наука про міфи та системи міфів. Міфологічне світосприйняття як особлива стадія в розвитку художнього пізнання дійсності людством. Етичний та естетичний потенціал міфології. Міф як основа і джерело сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури.

Із давньогрецької літератури

(16/19 год.)

Основні цикли (кíкли) давньогрецьких міфів: про богів, героїв; троянський, аргоський, фіванський, про аргонавтів, - їхні історичні та фантастичні елементи, літературне відлуння.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про міф, цикли міфів і міфологію.

Літературний контекст. /До фіванського кіклу/ - М.Рильський. “Знов той же Сфінкс, і знову жде одгадок…”.

Із давньогрецького епосу

(6 год.)

Гомер - легендарний основоположник європейської літератури. “Гомерівське питання”.

Троянський цикл міфів і поеми Гомера. Поеми “Іліада” і “Одіссея” - вершина героїчного епосу, енциклопедія життя стародавніх греків.

ГОМÉР (8 ст. до н.е.)

“Іліада”:

Заспів (пісня 1, вірші 1-10), “Гектор і Андромаха” (пісня 6, вірші 369-503),

“Щит Ахілла” (пісня 18, вірші 478-608),

“Двобій Ахілла й Гектара” (пісня 22, вірші 139-411),

“Пріам у Ахілла” (пісня 24, вірші 469-670)

Гуманістичний пафос “Іліади” - осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу.

Образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна.

Літературний контекст. М.Рильський. “Олександрія” (“Під синім полум'ям святого неба ріс Олександер. Він Гомера вчив...”).

“Одіссея”:

Заспів (пісня 1, вірші 1-21), “Аед Демодок” (пісня 8, вірші 486-520), “Одіссей і кіклоп Поліфем” (пісня 9, вірші 181-566), “Одіссей у Кірки” (пісня 10, вірші 91-399)

Пригодницький, казковий і побутовий елементи “Одіссеї”. Звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості. Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили (кіклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном). Образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота.

Поетика гомерівського епосу, його змістові та формальні особливості (“гомерівський спокій”, об’єктивність оцінок, монументальність і повільність оповіді, ретардáція (уповільнення дії за рахунок розгорнутих описів, каталогізації, формульного стилю тощо), гекзаметр, “гомерівські” (складні постійні) епітети, хронологічна несумісність подій та ін.).

Теорія літератури. Поняття про гекзаметр; епічну поему та її заспів; ретардацію; хронологічну несумісність подій; гомерівський каталог. Поглиблення поняття про гіперболу, постійний епітет.

Літературний контекст. М.Рильський. “Ні, зорянице, злотом і рубіном...”; “Як Одіссей, натомлений блуканням...”; “Діти” (“По довгім плаванні вернувши в отчий дім...”). Вергілій. “Енеїда”. О.Мандельштам. “Безсоння. І Гомер. І пружність парусів...”. Еріх Фрід. “У Середземному морі...”.

Тематична атестація

Із давньогрецької лірики

(3/4 год.)

Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості. Види давньогрецької лірики (декламаційна: елегія і ямби; пісенна: сольна і хорова), її вплив на всесвітній літературний процес.

ТІРТÉЙ (серед. 7 ст. до н.е.)

“Добре вмирати тому...”

Легендарний еллінський лірик Тіртей і головний пафос його елегій. Утвердження в них спартанських ідеалів: мужності, стійкості, вірності батьківщині. (“Добре вмирати тому...”). Дидактизм творів Тіртея (“Воїни, непереможного в битві Геракла нащадки...”).

АРХІЛÓХ (серед. 7 ст. до н.е.)

“Серце, серце...”, “Всі шляхи богам відкриті...”, “Хліб мій на списі замішений”, “В горі невтішному всі заніміли, Перікле...”

Архілох як творець ямбічної лірики. Образ суворого поета-воїна, мужньої людини, втілений у творах поета (“Хліб мій на списі замішений”). Заклик до мужнього і спокійного ставлення до життєвих перемог і поразок, “змін у людському житті” (“Серце, серце...”, “Всі шляхи богам відкриті...”, “В горі невтішному всі заніміли, Перікле...”).

АЛКÉЙ (7-6 ст. до н.е.)

“Міддю сяє великий дім...”, “Ані башти грізні...”,

“З краю світу прийшов ти...”

Представник сольної пісенної лірики Алкей. Розмаїття тематики його творів: заклик до політичної боротьби (“Міддю сяє великий дім...”), патріотичні мотиви (“Ані башти грізні...”), оспівування воїнської доблесті (“З краю світу прийшов ти...”).

САПФÓ (7-6 ст. до н. е.)

“Барвношатна владарко, Афродіто...”,

“До богів подібний...”, “Жереб мені випав такий...”

Поетеса-новаторка Сапфо, зачинателька жіночої поезії. Зображення почуттів дружби, кохання (“Барвношатна владарко, Афродіто...”, “До богів подібний...”), замилування красою життя, природи (“Жереб мені випав такий...”) як провідна тематика її творчості. Майстерність у відтворенні найтонших душевних порухів, психологізм поезій Сапфо.

Літературний контекст. А.Кримський. “Із Сапфо” (“То щастя небесне - сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий...”).

АНАКРЕÓНТ (бл. 570-487 pp. до н. е.)

“Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”

Творець сольної пісенної лірики Анакреонт як уславлений співець життєвих утіх і насолод (“Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”). Популярність образу і творчості поета в наступні часи. Анакреонтична поезія (анакреонтика) пізніших часів.

Літературний контекст. А.Кримський. “З Анакреонта” (“Що за гарна деревина! В холодку посидьмо час...”). О.Пушкін. “Кобылица молодая...”; “Гроб Анакреонта” (“Все в таинственном молчаньи...”).

Із анакреонтичної поезії

“Сумно жити, не кохавши...”, “Дай мені Гомера ліру...”

Прагнення послідовників Анакреонта до поетичного натхнення і таланту, рівного натхненню і талантові Гомера, але не до воєнної проблематики гомерівського епосу (“Дай мені Гомера ліру...”). Проблема вибору життєвих цінностей у анакреонтиці (“Сумно жити, не кохавши...”).

Теорія літератури. Поняття про лірику; пісенну (сольну та хорову) і декламаційну еллінську лірику; ямби і елегію; анакреонтичну поезію.

Літературний контекст. Олександр Олесь. “Чари ночі” (“Сміються, плачуть солов’ї...”).

Із давньогрецької драматургії

(5/6 год.)

Культ Діоніса і виникнення еллінської трагедії та комедії. Театр у Давній Греції, його особливості та виховна роль. Витоки давньогрецької трагедії та комедії.

Есхіл, Софокл і Еврипід - найвідоміші давньогрецькі трагіки, особливості їхньої творчості. Давньогрецька трагедія як найвищий вияв людського духу.

Аристофан і Менандр - найвидатніші еллінські комедіографи. “Політична” комедія Аристофана й сімейно-побутова комедія Менандра.

Вплив давньогрецької драми на розвиток світової літератури.

Літературний контекст. Комедії Плавта і Теренція.

ЕСХÍЛ (бл. 525-бл. 456 pp. до н. е.)

“Прометей закутий”

Розповідь Прометея про його благодіяння людям

(епісодій 2, вірші 436-525)

“Батько трагедії” Есхіл і його трагедія “Прометей закутий”. Конфлікт між тиранічною владою і силою (Зевс, Кратос, Гефест) і несправедливо покараним титаном Прометеєм. Риси образу Прометея: нескореність, сміливість і мужність, готовність пожертвувати собою задля інших, його безкорислива допомога людям.

Теорія літератури. Початкове поняття про трагедію, драматичний конфлікт.

Літературний контекст. Т.Шевченко. “Кавказ” (“...Споконвіку Прометея там орел карає...”). Леся Українка. “Кассандра” (“...Був Прометей і був Епіметей...). М.Рильський. “Прометей” (“Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий...”). Л.Костенко. “Вітри гули віолончеллю...”. Л.Стафф. “Прометей” (“На ліву ногу Зевс якось-то з ліжка встав...”).

СОФÓКЛ (497 або 495-406 pp. до н. е.)

“Антігона”

Твори Софокла як найзакінченіший тип античної трагедії (Аристотель. “Поетика”, р.4). Фіванський цикл міфів і трагедія “Антігона”. Неможливість для дочок Іокасти й Едіпа, Антігони й Ісмени, виконати водночас два обов’язки: родинний і громадянський як головний конфлікт трагедії. Антитеза образів Антігони й Ісмени. Конфлікт між Креонтом і Гемоном. Незламність Антігони, її сміливість і стійкість у протистоянні жорстокій владі.

Звеличення людини в пісні хору “Дивних багато в світі див” (стасим І, вірші 332-383).

Теорія літератури. Поглиблення поняття про трагедію, драматичний конфлікт. Поглиблення поняття про художні функції антитези як художнього засобу і композиційного прийому.

Літературний контекст. Анна Ахматова. “Смерть Софокла” (“Вночі на дім Софокла з хмар орел злетів...”).

Із давньогрецької історіографії та філософської прози

(2/3 год.)

“Батько історії” Геродот (між 490 і 480 - бл. 426 рр. до н.е.). Його найголовніша праця “Історія”, реальність і вимисел у ній. Пізніший її розподіл на 9 книг, кожна з яких отримала ім’я однієї з дев’яти Муз. Фрагмент “Про походження скіфів” (“Історія”, книга 4 “Мельпомена”, § 5-13) - найперша в світовій історіографії згадка про нині українські терени. Три версії походження скіфів, міфічний елемент у них: еллінський герой Геракл і напівжінка-напівзмія як міфічні “пращури” скіфів тощо. Реальні факти в згаданому уривкові: назви народів і країн, згадка про міграцію племен і її причини і т. ін.

“Поетика” Аристотеля (384-322 до н.е.) як початок теоретичного осмислення літератури. Філігранна розробка у ній вчення про трагедію.

“Порівняльні життєписи” Плутарха (бл. 46-бл. 127 рр.) - яскравий факт всесвітньої історіографії, галерея паралельних портретів видатних греків і римлян.

Теорія літератури. Початкове поняття про кáтарсис і мíмез/с/ис.

Тематична атестація

Із давньоримської літератури

(7/10 год.)

“Золота доба” римської літератури (від смерті Цицерона /43 р. до н.е./ до смерті Овідія /18 р. до н.е./). Тематичне, жанрове та стилістичне розмаїття давньоримської поезії.

Пýблій ВЕРГÍЛІЙ Марóн (70-19 pp. до н. е.)

“Буколіки” (4 еклога), “Енеїда”: Заспів (книга 1, вірші 1-33),

“Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму” (книга 6, вірші 752-853),

“Щит Енея” (книга 8, вірші 626-731)

Вергілій - найвидатніший давньоримський поет. Утопічна картина “золотої доби” в 4 еклозі “Буколік”.

Поема “Енеїда” як літературна обробка римської легенди про троянця Енея - легендарного засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера: “одіссея” мандрів Енея та “іліада” його битв. Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму як провідні настанови й основний пафос поеми.

Теорія літератури. Початкове поняття про еклогу.

Літературний контекст. І.Котляревський. “Енеїда”. М.Зеров. “Вергілій” (“Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий...”). М.Рильський. “Анхізів син, вклонившися богині...”.

Квінт ГОРÁЦІЙ Флакк (65-8 pp. до н. е.)

“До Мельпомени” (зб. “Оди”, кн. 3, 30), “До Манлія Торквата” (зб. “Оди”, кн. 4, 7),

“До Пізонів” (зб. “Послання”, кн. 2)

Горацій як один із найталановитіших поетів Давнього Риму. Його всесвітньо відома ода “До Мельпомени” як початок традиції підведення поетом підсумку свого творчого шляху. Мотив увічнення пам’яті про поета у його творчому доробкові, який буде потрібен прийдешнім поколінням.

Літературний контекст. М.Рильський. “Я пам’ятник собі поставив нетривалий...”; “Пушкіну” (“Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний...”). О.Пушкін “Я памятник себе воздвиг нерукотворный...”

Елегійні мотиви в поезії “До Манлія Торквата”. Порівняння циклічності “умирання і оживання” природи і неможливості для людини повернути молодість і життя як прийом створення елегійного настрою смутку, журби.

Літературний контекст. Л.Глібов. “Журба”.

Вірш “До Пізонів” як початок традиції повчання “мистецтва поетичного”. Вплив Горація на літературно-теоретичну думку і художню творчість Ренесансу, бароко, класицизму.

Літературний контекст. М.Рильський. “Поетичне мистецтво” (“Лише дійшовши схилу віку...”). Н.Буало. “Мистецтво поетичне” (“Дійти поезії парнаських верховин...”). П.Верлен. “Поетичне мистецтво” (“Найперше - музика у слові!..”).

Пýблій ОВÍДІЙ Назóн (43 p. до н. е. - бл. 18 p. н. е.)

“Метаморфози” (“Чотири покоління людей” /1, 89-150/, “Потоп” /1, 253-312/, “Філемон і Бавкіда” /8, 611-724/), “Орфей” (10, 1-82), “Пігмаліон” (10, 220/243/-295), “Сумні елегії” (“Прощання” /1, 3/, “Зима на чужині” /3, 10/)

Овідій та його відома поема “Метаморфози”. Міфологічна основа розділів “Чотири покоління людей”, “Потоп”, “Філемон і Бавкіда”, “Орфей” та “Пігмаліон”.

Вигнання поета з Риму і його останній твір - “Сумні елегії”. Щирий душевний біль Овідія від вимушеної розлуки з батьківщиною, рідними та друзями в елегії “Остання ніч у Римі”. Сум і скарги автора на свою скорботну долю в елегії “Зима на чужині”.

Значення античної літератури для розвитку європейської культури.

Літературний контекст. М.Рильський. “Плещуть на вогкому березі води, ясні й переливні...”.

Тематична атестація

3. Із літератури доби Середньовіччя

(25/34 год.)

Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі. Основні культурно-історичні регіони доби Середньовіччя (європейський, близько- й середньосхідний, індійський, далекосхідний). Риси спільності літературного розвитку середньовіччя: спільність етапів, загальних закономірностей, складу літератур, їхніх родів і видів. Особливості розвитку літератур різних регіонів: зв’язок зі світовими релігіями, регіональні й національні мови, традиції. Міжрегіональні і міжнаціональні літературні зв’язки середньовіччя, їх специфіка.

Із літератури середньовічного Сходу

(6/8 год.)

Із китайської середньовічної літератури

(3/4 год.)

Місце і роль китайської літератури в розвитку далекосхідних літератур середньовіччя. Етапи і склад середньовічної китайської літератури. Розквіт ліричної поезії в Танську епоху (7-8 ст.). Своєрідність її змісту і форми

Великі китайські поети Лі Бо і Ду Фу, їхні дружні і творчі взаємини. Особливості поетики їхніх віршів: навіювання певного настрою, несподіваність і свіжість асоціацій, лаконізм вислову, увага до художньої деталі, штриха, тісний зв’язок описів природи зі станом душі ліричного героя тощо. Втілення у їхній творчості важливої заповіді китайської поетики - “сенс не вичерпується написаним”.

ЛІ БО (701-762)

(справжнє ім’я - Лі Тайбо)

“Входжу в річку...”, “Печаль на яшмовому ґанку”

“Вулкан поезії” Лі Бо, вишуканість і тонкий ліризм його поезії. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші “Входжу в річку...”. Елегійні мотиви поезії “Печаль на яшмовому ганку”.

ДУ ФУ (712-770)

(справжнє ім’я - Ду Шаолін)

“При місяці згадую брата”, “Пісня про хліб і шовк”, “Повертаються дикі гуси”,

Лірика китайського поета Ду Фу, її проблематика. Засудження війни у вірші “При місяці згадую брата”. Поетизація мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”.

Мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”.

Із персько-таджицької середньовічної літератури

(3/4 год.)

Місце персько-таджицької поезії у східній і світовій літературі. Розвиток епічної поезії (Фірдоусі, Нізамі), її перегуки з європейським героїчним епосом і лицарським романом. Розквіт ліричної поезії. Увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання - характерні риси східної середньовічної лірики. Особливості розробки мотиву “поет і влада”. Корифеї персько-таджицької лірики.

Літературний контекст. Г.Гейне. “Поет Фірдусі” (“Золоті і срібні люди!..”) і А.Кримський “Поет Фірдоусі (з Гайневих “Романсеро”)” (“Є діргеми золотії, єсть і срібнії діргеми...”).

РУДАКÍ (бл. 860-941)

(повне ім’я - Рудакі Абу Абдаллах Джафар)

Газелі, рубаї, бейти

(за вибором учителя та учнів)

ОМÁР ХАЙЯМ (бл. 1048-після 1122)

(повне ім’я - Омар Хайям Гіясаддин)

Рубаї (за вибором учителя та учнів)

ГАФÍЗ (бл. 1325 - 1389 або 1390)

(справжнє ім’я - Шамседдин Могаммед)

Газéлі (за вибором учителя та учнів)

Канонічність і алегорична багатозначність образів персько-таджицької поезії. Особливості віршування: дидактичний характер і філософічність поезій; схильність до антитези; афористичність і лаконізм поетичного вислову.

Теорія література. Поняття про бейти, газелі, рубаї.

Літературний контекст. А.Кримський. “З Гафізових пісень” (“Щастя, братику, хвилиночка одна...”), “З “Робійят” Омара Хайяма” (“Знов фіалочка на себе синє вбрання надіва...”, “Крапелинка тихо плакалась на розлуку з морем...”). В.Мисик. “Рудакі” (“Старий платан розп’яв м’язисте віття...”); “Омар Хайям” (“Який гончар байдужий рік у рік...”).

Із літератури середньовічної Європи

(18/24 год.)

Спільна вихідна основа європейської середньовічної літератури, її складові: міфологія та фольклор постантичних народностей, християнство та антична спадщина. Клерикальна і світська література. Середньовічна література Західної Європи. Інтенсивний розвиток світської літератури Високого середньовіччя (11-14 ст.), її роди і жанри. Розквіт ліричної поезії.

Візантійська література, її найвидатніші представники Іоанн Златоуст, Роман Солодкоспівець, Іоанн Дамаскин. Своєрідність візантійської літератури та її вплив на літературу Київської Русі.

Літературний контекст. М.Павич. “Хозарський словник”, “Дамаскин”, “Внутрішній бік вітру”.

Із середньовічного героїчного епосу

(4/6 год.)

“Пісня про Ролáнда”

“Пісня про Роланда” - французький класичний героїчний епос. Історична правда (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадка в ньому. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину - провідна тема поеми. Роланд - головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Зрадник Ганелон - антипод Карла і Роланда. Співзвучність “Пісні про Роланда” героїчним епосам інших народів світу.

Слов’янська епічна творчість середньовіччя. Південнослов’янський героїчний епос. Місце “Слова о полку Ігоревім” серед героїчних епосів європейського Середньовіччя. Література Київської Русі серед інших літератур європейського Середньовіччя.

Жанрові особливості героїчного епосу. Античні та середньовічні героїчні епоси, їхня порівняльна характеристика.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про героїчний епос, пафос художнього твору, клерикальну літературу.

Літературний контекст. М.Рильський. “Сербські пісні” (“...Поринув я у світ могутніх юнаків, крилатих коней їх, мечів їх огнецвітних...”). “Слово о полку Ігоревім”. Давньоруські билини. “Пісня про Нібелунгів”. “Пісня про мого Сида”. Героїчний епос південних слов’ян.

Рицарський роман

(3/4 год.)

“Роман про Трістáна та Ізóльду”

Рицарський роман середньовіччя як своєрідна жанрова структура. Поєднання міфологічних і фольклорних мотивів у рицарському романі. Цикл романів про короля Артура та рицарів “Круглого столу”, його головні образи.

Народна легенда про рицаря Трістана та його кохання до Ізольди.

Популярність сюжету про Трістана та Ізольду в Середньовіччі. Реальність і фантастика в романі. Рицарський побут і мораль. Уславлення всепереможного кохання. Психологізм роману.

Віршована реконструкція та прозаїчний переказ роману Жозефом Бедьє. Переклад цього переказу М.Рильським. Образи роману у всесвітній літературі.

Теорія літератури. Поняття про рицарський роман.

Літературний контекст. Леся Українка “Ізольда Білорука”; М.Рильський. “Трістан коня сідлає...”; Л.Костенко “Ластівки тікають із Європи...”; “Апологія лицарства” (“Там, за віками, за гірким туманом, де трубить вічність у Роландів ріг...”). Марк Твен. “Янкі при дворі короля Артура”. Т.Манн. “Трістан”.

Тематична атестація

Із західноєвропейської лірики

(9/12 год.)

Середньовічна європейська лірика, її фольклорні витоки, вплив на неї античної поезії й лірики народів Сходу. Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне та стильове багатство, ідейно-художні особливості. Твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна як втілення різних тематично-стильових тенденцій в поезії трубадурів.

Із лірики трубадурів

Джауфрé РЮДÉЛЬ (серед. 12 ст.)

Канцона (“Мені під час травневих днів...”)

Канцона “Мені під час травневих днів...” як характерний твір рицарської поезії. Втілення в ньому специфічного рицарського культу Чарівної Дами з його формулою “кохання віддалік”, піднесеного, духовного почуття до жінки, якої рицар, можливо, жодного разу не бачив. Психологізм твору Рюделя, відтворення в ньому складної гами почуттів ліричного героя.

Теорія літератури. Поняття про канцону.

Літературний контекст. Г.Гейне “Жоффруа Рюдель і Мелісанда Тріполі” (“В замке Блэ ковер настенный...”). Е.Ростан. “Далека мрія” і А.Кримський. “З Ростана” (“Обняти білявку...”).

Бертрáн де БОРН (бл. 1140-бл. 1215)

Сирвента (“Люблю травневий світлий час...”)

Втілення ідеалів рицаря в сирвенті “Люблю травневий світлий час...” Оспівування мужності, сміливості вояків під час бойових дій. Заклик до війни як “нормального” стану середньовічного рицарства.

Теорія літератури. Поняття про сирвенту.

Літературний контекст. Леся Українка. “Давня казка”. Данте. “Божественна комедія” (“Пекло”). Г.Гейне. “Бертран де Борн” (“Шляхетну й горду мав статуру...”). Ремінісценції (“спогади” - запозичення, цитування) з провансальської лірики в поезіях Юрія Клена, М.Рильського. Л.Костенко. “Апологія лицарства” (“Там, за віками, за гірким туманом...”); “Майже переклад з провансальської...” (“Я лицар і поет...”).

Продовження традицій провансальських трубадурів у ліриці труверів і мінезингерів. Уславлення любові до жінки, бойової звитяги, служіння сюзерену - провідні мотиви творчості трубадурів, труверів і мінезингерів.

Із лірики вагáнтів

“Орден вагантів”, “Бідний студент”,

“Безтурботна пісня”

Своєрідність поезії вагантів, її антиклерикальна сатирична спрямованість. Пафос і зміст поезії вагантів, їхній вплив на всесвітній гімн студентства “Gaudeamus”.

Західноєвропейські ваганти й українські мандрівні дяки.

Літературний контекст. Бурлескно-травестійна творчість мандрівних дяків. Ораторія К.Орфа “Carmina burana”.

Аліг’єрі ДÁНТЕ (1265-1321)

“Божественна комедія”

(“Пекло”; “Рай”, пісня 33, вірші 115-145)

Данте - великий мислитель і поет Італії. Життєвий шлях та ідейно-творча еволюція поета. “Нове життя” і поезія “нового солодкого стилю”.

Поема “Божественна комедія” - філософсько-художній синтез середньовічної культури. Сон Данте протягом Великоднього тижня 1300 року і композиційна будова поеми. Бачення світу в поемі, її символіко-алегоричний зміст. Т. Шевченко та І. Франко про Данте.

Місце Данте в італійській і всесвітній літературі. “Божественна комедія” в інших видах мистецтва” (С.Ботічеллі, Е.Делакруа, Г.Доре та ін.)

Теорія літератури. Поняття про строфу, терцину, сонет.

Літературний контекст. Тема Данте в творах Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова, І.Нечуя-Левицького, В.Стефаника, Лесі Українки, М.Бажана та ін. Є.Маланюк. “Беатріче” (“І знову зустріч. Це вже тричі...”). Г.Лонгфелло. “Данте” (“Тосканцю, ходиш, наче тінь заклята...”). Анна Ахматова. “Данте” (“Он и после смерти не вернулся...”); “Могла ли Биче словно Дант творить...”.

Тематична атестація

4. Із літератури доби Відродження

(25/35 год.)

Доба європейського Відродження (Ренесансу), її хронологічні межі. Ренесанс як світоглядний переворот і художня система. Ідейний рух гуманізму. Роль античності: творення нового з поглядом, зверненим в минуле. Жанрово-стильова система літератури Ренесансу. Література і мистецтво Відродження, зв’язок і співвідношення між ними. Перехідний характер ренесансної культури й літератури. Ренесанс і українська література.

Франчéско ПЕТРÁРКА (1304-1374)

“Книга пісень”:

“Благословенні місяць, день і рік...”, “Як не любов, то що ж це бути може...”, “Щасливі квіти й благовісні трави”, “Де погляд ніжний, де чарівний вид...”, “Ні зоряних небес мандрівні хори...”

Петрарка - видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в “Книзі пісень”. Любов Петрарки до Лаури як джерело його інтимної лірики. Образ Лаури у творах Петрарки. Художня і психологічна своєрідність лірики Петрарки. Петрарка в давній і новій українській літературі.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про сонет.

Літературний контекст. Анна Ахматова. “Могла ли Биче словно Дант творить...”. Б.Пастернак. “Надпись на книге “Сонетов” Петрарки” (“За тусклый колер позумента...”)

Джовáнні БОККÁЧЧО (1313-1375)

“Декамерóн”

(2-3 новели за вибором учителя)

Боккаччо як зачинатель нової європейської прози. Збірка новел “Декамерон”, її композиція і тематичне багатство. Поєднання середньовічного і ренесансного елементів. Майстерність Боккаччо-новеліста. Переклад “Декамерона” М. Лукашем.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про новелу.

Літературний контекст. Боккаччо в давній українській літературі. Маргарита Наваррська. “Гептамерон”.

Франсуá РАБЛÉ (1494-1553)

“Гаргантюа і Пантагрюель” (І книга)

Роман Рабле як енциклопедична пам’ятка культури французького Відродження. “Гаргантюа і Пантагрюель” і народна сміхова культура Середньовіччя та Відродження. Гуманізм Рабле і специфіка його втілення в романі. Проблеми виховання. Філософія “пантагрюелізму” (“між тілом і духом існує гармонія незламна”, “глибока й незламна життєрадісність, перед якою безсильне все минуще”). Сміх Рабле, його універсальність і амбівалентність (діаметрально протилежна двоспрямованість): заперечення-ствердження, знищення-відродження. Карнавальність і гротеск як стильові домінанти твору.

Теорія літератури. Поняття про сміхову культуру, карнавальність, гротеск. Початкове поняття про амбівалентність.

Літературний контекст. Л.Костенко. “Пісенька з варіаціями” (“І все на світі треба пережити...”).

Тематична атестація

Мігéль де СЕРВÁНТЕС СААВÉДРА (1547-1616)

“Дон Кіхот” (І частина)

Нелегка доля письменника. Роман “Дон Кіхот” - пародія на рицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя. Мандри Дона Кіхота у пошуках справедливості. Очікувані та реальні наслідки його вчинків. Романтизм Дона Кіхота та твереза розсудливість Санчо Панси. Дон Кіхот - вічний образ всесвітньої літератури. І. Франко про Сервантеса та його роман. Переклад роману М. Лукашем.

Місце Сервантеса в іспанській і світовій літературі.

Теорія літератури. Поняття про вічний образ, роман, трагікомізм.

Літературний контекст. Л.Костенко “Балада моїх ночей” (“Коли земля в холодну ніч загилена...”). П.Верлен. “Дон Кіхотові” (“О Дон Кіхоте мій, натхненнику богеми!..”). Р.Даріо. “Сонет - Сервантесу” (“В години смутку й горя - я один...”).

Вíльям ШЕКСПÍР (1564-1616)

Сонети № 66, 121, 130, 141; “Гамлет”

В.Шекспір - геніальний англійський поет і драматург доби Відродження. Еволюція творчості Шекспіра, її жанрово-тематичне багатство. “Шекспірівське питання”. Заглиблення в людську психологію, морально-етичні проблеми, поетизація людини та краси її почуттів, оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра.

Трагедія “Гамлет”, її філософсько-моральні мотиви. Гамлет - вічний образ світової літератури. Багатогранність шекспірівських характерів.

Місце Шекспіра в англійській і світовій літературі. Шекспір у живописі, музиці, театрі, кіно. Шекспір і українська література: рецепція (сприйняття) і переклади його творів.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про сонет і трагедію. Поняття про інтригу драматичного твору.

Літературний контекст. М.Рильський. “Шекспір” (“Блукав я сам у браконьєрськім строї...”); “Принц Данський (під хвилю зневіри)” (“І раптом тихо так. І лиш півсонний песик ...”); “Як Гамлет, придивляюсь я до хмар...”. Л.Костенко. “Не треба заздрити Шекспіру...”. Д.Павличко. “Як Гамлет, я ходжу поміж гробами...”. Д.Мільтон. “Шекспір” (“Чи потребує мій Шекспір, щоб люди...”). П.Верлен. “Гамлет мовить” (“Минувся, брате, час гітар, люльок, балів...”). А.Рембо. “Офелія” (“По чорних хвилях вод, де сплять вечірні зорі...”). Б.Брехт. «Про Шекспірову драму “Гамлет”» (“У цьому тілі млявому й гладкому...”).

Тематична атестація

5. Із літератури 17 ст.

Із літератури європейського бароко

(10/14 год.)

Криза гуманізму й культури Відродження наприкінці 16 - початку 17 століття. Поняття про маньєризм, вираження в ньому цієї кризи. Маньєризм як перехід від культури Ренесансу до бароко.

Бароко як новий культурний і художній синтез на новій світоглядній основі. Естетика і поетика літератури бароко. Західноєвропейське та українське бароко.

Джамббатíста МАРÍНО (1569 - 1625)

“Зорі”

Дж.Маріно - зачинатель і найвідоміший поет італійського бароко, його вплив на європейську поезію (течія марінізму). Оригінальна свіжість і емоційність світосприйняття, ускладнена метафорика стилю та їхнє втілення в поезії “Зорі”. Низка пишних “барокових” метафор і каскад несподіваних порівнянь у творі.

Теорія літератури. Початкове поняття про бароко.

Джон Донн (1572 - 1631)

“Розлука без туги”, “Мізерна смерте...”

Дж.Донн - найвидатніший англійський поет маньєризму, визнаний лідер “метафізичної школи” в англійській поезії 1 пол. 17 ст. Поєднання закоханості в земне життя і палкої чуттєвості з трагічними мотивами. Оспівування кохання у вірші “Розлука без туги”: свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм у творі. Метафізичні (філософські) мотиви смерті й життя в сонеті “Мізерна смерте...”, оптимізм його фіналу (“...Смерте, згинь!..”).

Теорія літератури. Початкове поняття про маньєризм; поглиблення поняття про бароко.

Áндреас ГРÍФІУС (1616 - 1664)

“Сльози Вітчизни, рік 1636”, “До Євгенії”, “Заключний сонет”

А.Гріфіус - один із найвідоміших поетів німецького бароко. Тема Тридцятилітньої війни як лейтмотив сонета “Сльози Вітчизни, рік 1636” і всієї творчості поета. Використання в сонеті “До Євгенії” поетики бароко (мінорна тональність, напружена антитеза). Розгорнута метафора як художній засіб і провідний композиційний прийом “Заключного сонета”, лаконізм стилю. Трагічний оптимізм твору.

Літературний контекст. /До сонета “До Євгенії”/ - В.Шекспір. Сонет 66 (“Стомившися, вже смерті я благаю...”).

Пéдро КАЛЬДЕРÓН (1600-1681)

(повне ім’я - Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньо)

“Життя - це сон”

Педро Кальдерон - видатний драматург і поет іспанського бароко. “Життя - це сон” як втілення світоглядних і художніх принципів бароко. Філософський конфлікт драми. Стильові особливості драми (контраст і антитеза як провідні художні засоби і композиційний стрижень твору; пишні, “надлишкові” барокові метафори тощо). Образ Сехісмундо, духовна еволюція героя.

Літературний контекст. Риторична традиція бароко в полемічній літературі І.Вишенського. Метафоричність та алегоричність мови творів Г.Сковороди. Вертепні драми Ф.Прокоповича. Р.Даріо. “З Ваших слів “Життя - це сон”...”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про бароко.

Джон МÍльтон (1608-1674)

“Втрачений рай” (пісні 4, 9)

Літературне бароко в Англії, його специфіка. Життєвий шлях і еволюція творчості Мільтона. Поема “Втрачений рай”, її бароковий характер. Своєрідність поеми “Втрачений рай” як біблійного епосу, її провідні мотиви. Старозавітний пафос і символіка.

6. Із літератури класицизму

(6/8 год.)

Класицизм як художній напрям у французькій літературі 17 ст. Філософське та естетичне підґрунтя класицизму. “Мистецтво поетичне” Н. Буало: ідеал прекрасного, культ розуму та основні правила класицизму (трьох єдностей; високих і низьких жанрів; єдності змісту та засобів художнього вираження). Висока трагедія як провідний жанр літератури класицизму (П.Корнель, Ж.Расін). Комедія доби класицизму і постать Мольєра.

МОЛЬЄР (1622-1673)

(справжнє ім’я - Жан Батіст Поклен)

“Міщанин-шляхтич” або “Скупий”

(за вибором учителя)

Мольєр - видатний французький комедіограф. Комедія “Міщанин-шляхтич”, її проблематика та художні особливості. Висміювання безпідставних претензій буржуа Журдена на аристократизм, інтелігентність і освіченість. Втілення в комедії правил класицизму та відхід від них.

“Скупий” - втілення принципів класицистичної комедії. Герой як носій однієї пристрасті і назва твору. “Скупий” Мольєра і образ скупого в світовій літературі.

Засоби творення смішного, фарсова традиція народного театру в творах. Виховний потенціал класицистичної комедії.

Теорія літератури. Початкове поняття про класицизм. Поняття про комедію. Поглиблення поняття про засоби творення комічного.

Літературний контекст. Продовження та розвиток традицій Мольєра в п’єсах Г.Квітки-Основ’яненка, І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, М.Куліша.

Тематична атестація

7. Підсумок

(1/2 год.)

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу: всесвітній літературний процес, національна та світова література; міф; епос і лірика як роди, драма як рід літератури; жанрові ознаки новели, сонету, трагедії та комедії, “вічний образ”; різновиди конспекту.

Позакласне читання - 4/6 год.

Резерв - 4 год.

Для вивчення напам’ять

Данте А. Уривок із “Божественної комедії” (за вибором учня)

Вірш із давньогрецької лірики (за вибором учня)

Вірш із давньоримської лірики (за вибором учня)

Вірш із давньоримської лірики (за вибором учня)

Вірш із китайської лірики (за вибором учня)

Петрарка Ф. Сонет (за вибором учня)

Шекспір В. Сонет (за вибором учня). Монолог Гамлета “Бути чи не бути...”.

Основні вимоги до знань і вмінь учнів 8-го класу

Учні повинні знати:

авторів і перекладачів вивчених творів;

вивчені етапи розвитку всесвітнього літературного процесу;

основні ознаки понять вічний образ, всесвітня (світова) література, літературні роди та жанри, національна література;

жанрові ознаки комедії, новели, сонету, трагедії;

теми, ідеї, особливості композиції вивчених творів;

головні різновиди конспекту.

Учні повинні вміти:

аналізувати художній твір в єдності змісту і форми та інтерпретувати його;

обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;

визначати ідейно-художню роль елементів композиції вивчених творів;

розрізняти епічні, ліричні, ліро-епічні та драматичні твори;

складати (усно та письмово) твір-роздум над проблемою;

складати конспект та користуватися ним;

користуватися словниково-довідковою літературою.

 

 

9-й КЛАС

(105/140 год.)

(3/4 г/т)

1. Вступ

(2 год.)

Розмаїття виявів літературного життя: виникнення та розвиток ідейно-естетичних (художніх) напрямів і течій, нових жанрів і жанрових різновидів. Просвітництво і романтизм як різні літературні епохи. Складність співвідношень між ними. Взаємодія літератури з іншими видами мистецтва.

Теорія літератури. Поняття про літературний напрям і стиль.

2. Із літератури доби Просвітництва

(28/40 год.)

Віра в перетворюючу і всепереможну силу людського розуму й освіти - основа ідеології Просвітництва. Ідея “природної людини” - одна з провідних у Просвітництві. Література як засіб пропаганди просвітницьких ідей. Провідні літературні напрями доби Просвітництва: рококо, класицизм, сентименталізм, реалізм, неокласицизм, преромантизм. Виникнення нових літературних жанрів (філософська повість, філософський роман та ін.). Особливості просвітницького руху й літератури в різних європейських країнах. Найвидатніші представники культури доби Просвітництва.

Із англійської літератури 18 ст.

(8/10 год.)

Розвиток англійської літератури 18 ст. в умовах ствердження буржуазного устрою. Особливості англійського Просвітництва, тверезий і критичний погляд на суспільство, що стверджувалось. Значна роль англійської літератури в європейському літературному процесі 18 ст. Поява нових напрямів (просвітницький реалізм, сентименталізм, преромантизм) і жанрових форм (роман виховання, міщанська драма). які поширюються в інших літературах. Просвітницькі тенденції в творчості Д.Дефо, Дж.Свіфта, С.Річардсона.

ГÉНРІ ФÍЛДІНГ (1707-1754)

“Історія Тома Джонса, знайди” (кн. 3; кн. 5, розділ 1; кн. 18).

Творчість Філдінга як вершина англійського просвітницького роману. “Історія Тома Джонса, знайди” як панорама англійської дійсності середини 18 ст. Соціально-побутовий характер твору, жанрова специфіка (“комічна епопея”, роман великої дороги), особливості нарації (оповіді). Іронія і гумор. Антитеза образів Джонса і Блайфіла.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про роман. Початкове поняття про нарацію.

Сентименталізм

Сентименталізм в англійській та інших європейських літературі. Реакція на просвітницький раціоналізм і перенесення акценту на емоції, “життя серця”. Культ почуття і природи. Відбиття цієї переорієнтації в структурі творів, характері нарації, зображенні персонажів. Творчість Л.Стерна (1718-1768). Перегляд в ній засадничих принципів Просвітництва. Місце і роль Стерна (“Сентиментальна подорож по Франції та Італії”) в розвиткові психологізму в літературі. Сентименталізм в інших європейських літературах. Його проява в українській літературі (проза Г.Квітки-Основ’яненка, драматургія І.Котляревського).

Теорія літератури. Поняття про сентименталізм, психологізм, його художні форми, психологічний аналіз.

Із французької літератури 18 ст.

(6/8 год.)

Франція як центр просвітницького руху 18 ст. Помірковані й радикальні течії в ньому. Енциклопедисти. Д.Дідро - естетик і письменник. Руссо і руссоїзм. Основні напрями й течії французької літератури 18 ст. (рококо, класицизм і неокласицизм, сентименталізм і преромантизм).

ВОЛЬТÉР (1694-1778)

(справжнє ім’я - Франсуа Марі Аруе)

“Простак”

Вольтер - центральна постать французького і європейського Просвітництва (18 ст. - “доба Вольтера”). Багатогранність його творчої діяльності. Вольтер про Україну й гетьмана Івана Мазепу (“Історія Карла XII”, розділ 4).

Ідейний зміст і художня структура філософської повісті “Простак”, сенс її назви. Зіткнення “природної людини” Гурона і французького суспільства як центральний конфлікт твору. Непрості проблеми європейської цивілізації, помітні лише оку нецивілізованого “простака”. Антимонархічні та антиклерикальні мотиви твору. Гурон і Гордон у Бастилії. Трагізм долі мадемуазель де Сент-Ів і Гурона.

Вплив Вольтера на європейську культуру.

Теорія літератури. Поняття про філософську повість, повість-казку як жанри просвітницької літератури.

Тематична атестація

Із німецької літератури 18 ст.

(12/18 год.)

Своєрідність просвітницького руху в Німеччині. Зміщення інтересу на філософські й естетичні проблеми, на виховання гуманної і гармонійної особистості. Бурхливе піднесення німецької літератури в останній третині 18 ст., роль Г.Е.Лессінга в його підготовці. Рух “Бурі і натиску” (штюрмерство). Веймарський неокласицизм. Гете і Шіллер.

Йóганн Вóльфґанґ фон ҐÉТЕ (1749-1832)

“Фауст” (І частина)

Творчість Гете - вищий злет німецької і європейської літератури доби Просвітництва, її багатогранність. Поезія Гете, її духовне багатство, жанрове й стильове розмаїття.

Трагедія “Фауст” - вершина його творчості і один із найвидатніших творів світової літератури. Історія створення, композиція та проблематика. Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу буття і призначення людини. Опозиція Фауст - Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. Фауст і Маргарита. Структура й стильова поліфонія твору.

Гете в Україні. І. Франко про Гете і “Фауста”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про трагедію.

Літературний контекст. М.Рильський. “Війнулася фіранка на вікні...”; “Весна за прядкою, мов скромна Маргарита...”. М.Гумільов. “Маргарита” (“Валентин говорит о сестре в кабаке...”).

Йоганн Крíстоф Фрíдріх ШÍЛЛЕР (1759-1805)

“Вільгельм Телль”

Ф.Шіллер - німецький поет і драматург, виразник просвітницьких ідей свободи і справедливості, бунту особистості проти деспотизму. Шіллер і рух “Буря і натиск”.

Народна драма “Вільгельм Телль”, поетизація в ній боротьби за національну незалежність і свободу особистості. Національний колорит твору та засоби його створення (історичні факти, швейцарська топонімія, фольклор тощо).

Прагнення штюрмерів до об’єднання німецьких земель і символічний сенс сцени на Рютлі. Особливості драматичного конфлікту в творі та його художнє втілення. Геслер і Вільгельм Телль: причини і характер протистояння.

Еволюція особистості Вільгельма Телля: від пацифізму (“у себе тихо кожен хай живе; людина мирна - зо всіма у мирі”) до бунту проти поневолювачів (“хто в голову своїй дитині цілив, той влучить в серце ворога свого”).

Теорія літератури. Поглиблення поняття про драму як жанр літератури.

Тематична атестація

3. Із літератури доби романтизму

(65/88 год.)

Особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Багатство і розмаїття літератури романтизму, її художні відкриття. Система провідних жанрів і течій. Своєрідність романтизму в національних літературах. Активізація зв’язків з іншими видами мистецтва (музикою, живописом, театром).

Теорія літератури. Поняття про романтизм як напрям світової літератури, романтичного героя.

Із літератури німецького романтизму

(12/18 год.)

Романтизм у Німеччині, його еволюція. Ієнська і гейдельберзька школи як різні етапи і течії німецького романтизму. Поезія Ф.Гельдерліна. Драматургія Г. фон Клейста. Вплив німецької романтичної літератури на розвиток романтизму в Європі і США. Зв’язки і взаємодії німецької романтичної літератури з музикою і живописом.

Ернст Теодóр Амадéй ГÓФМАН (1776-1822)

“Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Гофман - німецький письменник-романтик, його творчий шлях. “Малюк Цахес” як романтична казка-новела з глибоким соціально-психологічним змістом. Протистояння митця та філістера як її основний конфлікт. Чари Цахеса та різна здатність персонажів до протидії їм. Антипросвітницькі мотиви у творі. Сатирико-метафоричний зміст і соціофілософський сенс твору.

Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння підкреслено буденної реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного. Іронія і гротеск у творі, їхні функції.

Теорія літератури. Поняття про гротеск, романтичну іронію; повість-казка як жанр романтичної літератури.

Гéнріх ГÉЙНЕ (1797-1856)

(справжнє ім’я - Гаррі Гейне)

“Чому троянди немов неживі”, “Коли розлучаються двоє”, “Не знаю, що стало зо мною...”, “Вечірні промені ясні”, “Вмирають люди і роки”, “Хотів би я в слово єдине...”

Гейне - поет пізнього німецького романтизму. Загальний огляд його життєвого і творчого шляху.

“Книга пісень” - видатне явище німецького романтизму. Любов як першооснова життя. Змалювання природи як засіб бачення і пізнання світу та власної душі. Конфлікт ліричного героя з реальністю. Прозорість і емоційність романтичних образів поета. Зв’язок з народною поезією.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про ліричного героя.

Літературний контекст. М.Рильський. “Гейне” (“Арлекін з трояндою в руці...”).

Тематична атестація

Із літератури англійського романтизму

(6/9 год.)

Становлення і розвиток англійської романтичної літератури. Яскравий розквіт романтичної поезії. “Озерна школа”, характеристика поезій В.Вордсворта і С.Т.Кольріджа. Апогей англійської романтичної поезії в 1810-х - 1 пол. 1820-х р.р. - Дж.Байрон, П.-Б.Шеллі, Д.Кітс. Історичний роман В.Скотта, його типологія і поетика.

Джóрдж Нóел Гóрдон БÁЙРОН (1788-1824)

Із “Єврейських мелодій” (“Мій дух як ніч...”, “Валтасарове видіння”),

“Паломництво Чайльд-Гарольда” (фрагменти), “Мазепа”

Життєвий і творчий шлях Байрона. Провідні теми й мотиви його творчості. Ліро-епічна поема “Паломництво Чайльд-Гарольда”, її резонанс. Байрон і байронізм: комплекс умонастроїв, тип романтичного героя, особливості поетики і стилю.

Поема “Мазепа”, історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Відгомін поеми в європейській літературі: поеми В.Гюго, К.Рилєєва, А.Шаміссо, в живописі: Е.Делакруа, Л.Буланже, О.Верне, О.Орловський; музиці: симфонічній поемі Ф.Ліста та ін. Вплив Байрона на європейську романтичну літературу. Відгомін в українській літературі: Т.Шевченко, П.Куліш, харківська школа романтиків, В.Сосюра.

Теорія літератури. Поняття про романтичного героя, ліро-епічну поему.

Літературний контекст. М.Рильський. “У горах, серед каменю й снігів...”; Г.Гейне. “Чайльд Гарольд” (на смерть Дж.Байрона) (“Смутку повен чорний човен плине в темній далині...”). М.Цветаєва. “Байрону” (“Я думаю об утре Вашей славы...”).

Із літератури американського романтизму

(6/9 год.)

Література американського романтизму, її запізнілий розвиток, помірність конфлікту з ідейно-естетичними пріоритетами доби Просвітництва. Продовження європейської літературної традиції і відхід від неї. Ф.Купер, Н.Готорн, Е.По як видатні американські письменники-романтики, “місцевий колорит” їхніх творів.

Éдгар Áллан ПО (1809-1849)

“Крук”, “Золотий жук”, “Маятник і провалля”

Едгар По - американський поет, новеліст, критик, основоположник детективної літератури і наукової фантастики. Своєрідність його романтизму.

Романтична поезія Едгара По як “творення прекрасного за допомогою ритму”, символістична глибина поезії “Крук”.

Романтичні новели Едгара По та їхні характерні ознаки. Сюжетотворчий характер розкриття загадки в новелі “Золотий жук” як характерна ознака детективно-пригодницької літератури. Тонкий психологізм і напружений сюжет новели “Маятник і провалля”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про детектив.

Міжлітературні зв’язки. О.Мандельштам. “Мы напряженного молчанья не выносим...”

Тематична атестація

Із літератури французького романтизму

(12/19 год.)

Запізнілий розвиток романтизму у Франції. Ф.Р.Шатобріан (1768-1848) і його роль у становленні французької романтичної літератури. Повісті “Атала” і “Рене”. Розквіт французького романтизму в 1820-30-ті рр. Передмова В.Гюго до “Кромвеля” як його естетичний маніфест. Поезія А. де Віньї і А. де Мюссе. Тема “хвороби віку”. Ж. де Нерваль, його особливе місце у тогочасній французькій літературі. Романістика Жорж Санд.

Віктóр Марí ГЮГÓ (1802-1885)

“Джини”, “Stella”, “Відповідь на звинувачувальний акт”,

“Собор Паризької Богоматері”

В.Гюго як центральна постать французького романтизму, його найповніше і потужне втілення. Гюго - великий національний поет Франції, змістова універсальність і жанрово-стильове розмаїття його поезії. Метафоричне зображення бурі й формальне розмаїття поезії “Джини”. Романтичний пафос вірша “Stella”, звеличення в ньому просвітницької, суспільної ролі поезії (“...світила Данте я, а в давнину - Мойсею...”). Вірш “Відповідь на звинувачувальний акт” як своєрідний маніфест романтизму, ідеологічне кредо Гюго.

Романтичний історичний роман “Собор Паризької Богоматері”. Образ собору як композиційний стрижень твору і місткий символ перехідної епохи (“від теократії - до демократії”). Система образів роману, вираження в ній колізій епохи. Еволюція Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до особистості. Мотив фатуму. Фантастичні обриси й освітлення Середньовіччя.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про історичний роман, художній образ, антитезу. Поняття про місцевий колорит (“кульор локаль”); гротеск; пафос літературного твору.

Літературний контекст. /До поезії “Stella”/ - Леся Українка. “Досвітні огні”. /До роману “Собор Паризької Богоматері”/ - М.Рильський. “Есмеральда” (“Шаліє вихор полум’я і змори...”).

Тематична атестація

Із літератури польського романтизму

(6/8 год.)

Особливі історичні умови розвитку польського романтизму, тісний зв’язок з національно-визвольним рухом. Етапи розвитку, провідні ідейно-тематичні мотиви, домінуючий тип романтичного героя. Пов’язаність польської романтичної літератури з Україною: українська школа польських романтиків (А.Мальчевський, Б.Залєський, С.Гощинський), українські мотиви у творчості Ю.Словацького.

Áдам МІЦКÉВИЧ (1798-1855)

Із циклів “Любовні сонети”, “Кримські сонети” (№ 4 “Буря”,

№ 6 “Бахчисарай”, № 8 “Гробниця Потоцької”, № 14 “Пілігрим”).

“Дзяди” (ч. 3).

Творчість Адама Міцкевича - апогей польського романтизму. Нарис життєвого і творчого шляху. Роль у ствердженні і розвиткові романтизму. Перебування в Росії й Україні, відбиття в його поезії. Цикл “Кримські сонети” як явище польського романтичного орієнталізму. Мотив єдності природи й людини. Трагедійна філософсько-символічна поема “Дзяди”. Роздуми про долю вітчизни й людства, особистості й суспільства. Тема національно-визвольної боротьби і жертовності. Міцкевич в українській літературі. Міцкевич і Шевченко, контактні зв’язки й типологічні відповідності.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про сонет; початкове поняття про контактні зв’язки й типологічні відповідності літературних явищ.

Літературний контекст. М.Рильський. “Ізнов Тадеуша я розгорнув...”; “Л.Стафф. “Міцкевич” (“Того не вибити в граніті...”).

Із російської літератури доби романтизму

(21/25 год.)

Література російського романтизму, її провідні мотиви й найвидатніші представники (ранній О.Пушкін, М.Лермонтов, ранній М.Гоголь).

“Українська тема” і романтичний “місцевий колорит” творів М.Гоголя

Олексáндр ПУШКІН (1799-1837)

“До моря”, “Я Вас любив...”, “Наслідування Корану”,

“Я пам’ятник собі поставив незотлінний...”, “Євгеній Онєгін”

О.Пушкін - великий російський поет, драматург, прозаїк. Провідні мотиви його творчості, синтез у ній різних напрямів і стилів. Високий гуманістичний пафос і філософічність лірики. Романтичні настрої в поезії “До моря”. Глибокий ліризм і психологізм вірша “Я Вас любив...” Майстерність Пушкіна в рецепції традицій світової літератури: поезії “Я пам’ятник собі поставив незотлінний...” (рецепція мотиву підведення підсумку життєвого і творчого шляху поета від оди “До Мельпомени” Горація) і “Наслідування Корану” (рецепція поетики культової книги мусульман).

Соціально-психологічний роман у віршах “Євгеній Онєгін” - “енциклопедія російського життя”. Духовний світ його головних героїв. Тетяна Ларіна - “улюблений жіночий ідеал” Пушкіна. Формальні особливості твору (“онєгінська строфа”). Образ Онєгіна і відлуння байронізму. Пушкін і українська література.

Теорія літератури. Поняття про “онєгінську строфу”, роман у віршах, соціально-психологічний роман. Поглиблення поняття про контактні зв’язки літературних явищ; “місцевий колорит” у літературному творі.

Літературний контекст. М.Рильський. “Пушкін” (“Ще за дитячих літ він був для серця милий...”); “Пушкіну” (“Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний...”).

Тематична атестація

Михáйло ЛÉРМОНТОВ (1814-1841)

“Ні, я не Байрон...”, “Кинджал”, “І нудно і сумно…”,

“На дорогу йду я в самотині...”, “Герой нашого часу”

Феномен М.Ю.Лермонтова в російській літературі 30-х років 19 ст. Провідні мотиви його творчості. Мотиви самотності, скорботи і свободи, песимізм поезій Лермонтова.

“Герой нашого часу” - морально-психологічний роман про долю покоління після розгрому декабризму. Своєрідність композиції твору (зокрема - розбіжності фабули й сюжету), її роль в розкритті характеру Печоріна. Образ головного героя як об’єднуючий композиційний стрижень роману. Печорін і байронічний герой. Печорін і Онєгін. Жіночі персонажі роману. Максим Максимович - образ “маленької людини”. Романтичні й реалістичні елементи в поетиці твору.

Теорія літератури. Поняття про морально-психологічний роман, фабулу і сюжет.

Літературний контекст. М.Рильський. “Не забуду вечора хрусткого...” Л.Костенко. “Під горою Машук, на снігу, із простреленим серцем...”

Микóла ГÓГОЛЬ (1809-1852)

“Мертві душі”

Гоголь - російський і український письменник. Вплив української культури на розвиток його творчості. “Петербурзькі повісті”, “Ніс”, “Шинель”.

“Мертві душі” - панорамне зображення російського суспільства. Місце першого тому в концепції всієї епопеї. Галерея поміщицьких типів - уособлення духовної деградації людини в розмаїтті її шляхів. Символічна багатозначність назви роману, її роль у втіленні авторської концепції.

Образ Чічікова, його роль у розвитку сюжету та розкритті авторського задуму. Місце та роль ліричних відступів у поемі. Єдність сатиричного та ліричного в поемі. Специфіка жанру твору (роман-поема), співіснування в ньому романтичних і реалістичних елементів. Гоголівський сміх і трагічне світобачення.

Теорія літератури. Поняття про ліричний відступ, літературний тип, роман-поему; поглиблення поняття про гротеск.

Літературний контекст. М.Рильський. “Смерть Гоголя” (“Хрипіла польова Росія...”). Д.Павличко. “Танець Гоголя в Римі” (“Рясний гопак від площі Барберіні...”). Я.Врхліцький. “Гоголь” (“Він духом все обняв, він був як всесвіт цілий...”).

Тематична атестація

4. Підсумок

(2 год.)

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу: романтизм як напрям літератури; жанрові ознаки та різновиди роману; жанрові ознаки поеми та драми; система образів, “байронічний герой”.

Позакласне читання - 4 год.

Резерв - 4 год.

Для вивчення напам’ять

Байрон Дж. Вірш за вибором учня

Гейне Г. Вірш за вибором учня

Гоголь М. Уривок із поеми “Мертві душі” (за вибором учителя)

Лермонтов М. Вірш за вибором учня

Міцкевич А. Вірш за вибором учня

Пушкін О. Вірш за вибором учня

Основні вимоги до знань і вмінь учнів 9-го класу

Учні повинні знати:

авторів і перекладачів вивчених творів;

вивчені етапи всесвітнього літературного процесу;

найважливіші відомості про літературні напрямки (реалізм, романтизм);

місце і значення вивчених творів у доробку письменника та літературному процесі певного періоду;

основні ознаки понять байронічний герой, драма, літературний тип, поема, роман, система образів;

проблематику, системи образів та особливості композиції вивчених творів.

Учні повинні вміти:

аналізувати й інтерпретувати художній твір в єдності його змісту і форми;

обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;

виявляти основні проблеми, поставлені у творі, що вивчається;

визначати жанрові особливості вивчених творів;

розрізняти літературні напрямки;

визначати роль системи образів у розкритті ідейного змісту твору;

порівнювати твори, їхні проблематику та системи образів;

писати твір з елементами компаративного аналізу художніх текстів;

готувати (за двома й більше джерелами) реферат на філологічну тему;

користуватися словниково-довідковою літературою.

 

 

10-й КЛАС

(105/140 год.)

(3/4 г/т)

1. Вступ

(2 год.)

Літературний процес 19 ст., його етапи й провідні тенденції. Жанрове та стильове розмаїття, провідні напрями й течії, їхня зміна на різних етапах розвитку літератури.

2. Із Літератури середини 19 ст.

(51/72 год.)

Середина 19 ст. як доба реалізму в європейській літературі. Світоглядне й естетичне підґрунтя реалізму і його художня система. Настанова на реалістичне (тобто засноване на досвіді), сприйняття й витлумачення дійсності. Активізація пізнавальної функції в реалістичній літературі. Тип автора і особливості нарації. Прийоми “зображення дійсності”.

Із літератури французького реалізму

(10/19 год.)

Особливості французької реалістичної літератури. Високий критичний пафос французького реалізму; розвиток аналітичності як стильової ознаки; орієнтація на науку й наукову методологію. Еволюція французького реалізму, “об’єктивний метод” Флобера та інших письменників 2 пол. 19 ст. Реалізм і натуралізм, їхня генетична й типологічна спорідненість.

Теорія літератури. Поняття про реалізм і натуралізм; генетичну й типологічну спорідненість літературних явищ.

СТЕНДÁЛЬ (1783-1842)

(справжнє ім’я - Анрі Марі Бейль)

“Червоне і чорне” або “Пармський монастир”

(за вибором учителя)

Життєвий шлях і особистість Стендаля. Становлення письменника, активна участь у романтичному русі. Синтез романтизму й реалізму в його зрілій творчості.

Роман “Червоне і чорне”, поєднання в ньому соціально-політичного й психологічного аспектів. Гостра критика режиму Реставрації. Конфлікт головного героя Жульєна Сореля з суспільством як сюжетний стрижень роману. Вирішення цього конфлікту переважно через внутрішню драму героя. Жіночі образи роману. Психологізм Стендаля й психологічний аналіз як стильова домінанта твору.

Роман “Пармський монастир”. Італія в житті і творчості письменника. Відображення сучасної дійсності і “міф Італії”; побутово-політичний і поетичний світи роману. Фабріціо дель Донго як характерний романтичний герой Стендаля. Ренесансні ремінісценції (запозичення) і колорит у творі.

Теорія літератури. Поняття про ремінісценцію. Поглиблення поняття про психологізм.

Онорé де БАЛЬЗÁК (1799-1850)

“Батько Горіо” або “Гобсéк”

(за вибором учителя)

Бальзак - французький письменник, соціально-аналітичний реалізм його творів. Поєднання реалістичних і романтичних елементів у його художній системі. “Людська комедія” - грандіозна панорама життя Франції 1 пол. 19 ст. Проблематика і структура “Людської комедії”.

Роман “Батько Горіо”, його тематика й композиція. Дві взаємопов’язані сюжетні лінії, розкриття в різних аспектах теми влади грошей. Гроші як рушійна сила і фатум суспільства, що склалося після революції 18 ст. Доля молодої людини, її формування суспільством, де панують гроші. Образ Растіньяка, його моральна драма. Історія старого Горіо, її соціальний і моральний сенс. Композиція і стиль роману.

Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек”. Образ Гобсека, “лихваря й філософа”, його романтичні й реалістичні риси. Зображення деградації аристократії. Образи Фанні Мальво і Анастазі де Ресто: спільне і різне. Особливості нарації в повісті, рамкова композиція і роль образу Дервіля.

Бальзак в Україні й українській літературі.

Літературний контекст. Н.Рибак. “Помилка Оноре де Бальзака”. Б.Пастернак. “Бальзак” (“Париж в златых тельцах, в дельцах...”). /До “Гобсека”/ - лихварство та влада грошей в п’єсах М.Кропивницького “Глитай, або ж Павук” та І.Карпенка-Карого “Сто тисяч”, “Хазяїн”. М.Гоголь. “Мертві душі”. В. Шекспір. “Венеційський купець”. О.Пушкін. “Скупий лицар”.

Тематична атестація

Із літератури англійського реалізму

(7/10 год.)

Глибинні реалістичні традиції англійської літератури. Розквіт реалізму в середині 19 ст. (Ч.Діккенс, В.Теккерей, Дж.Еліот, Е.Троллоп), його своєрідність. Широке і різнобічне змалювання життя англійського суспільства і надання важливої ролі морально-етичному чиннику. Тенденція трактування життєвих явищ у координатах морально-етичної системи. Активна роль комічно-гумористичного первня, увага до комічних характерів і ситуацій.

Чарльз ДÍККЕНС (1812-1870)

“Великі сподівання” або “Домбі і син”

(за вибором учителя)

Життєвий шлях і особистість письменника. Рельєфне втілення своєрідності англійського реалізму в його творчості. Превалювання соціально-моральної проблематики, вирішення соціальних і життєвих колізій в етико-моральній площині. Гумор Діккенса і його функції. Активна присутність автора в творах, емоційна насиченість оповіді. Роман “Домбі і син”, його ідейно-тематичні мотиви, образи, стиль.

Еволюція творчості Діккенса. Роман “Великі сподівання” як вершина пізньої творчості. Завершення відходу від спрощеного оптимізму й моралізаторства. Свідомість складності життя й людини; нова якість гуманізму пізнього Діккенса. “Великі сподівання” як роман виховання; ілюзорність “великих сподівань” Піпа та інших персонажів, варіація мотиву “втрачених ілюзій”. Елементи детективу в романі та їх функції.

Теорія літератури: Поняття про роман виховання; поглиблення поняття про гумор і сатиру та їх співвідношення.

Літературний контекст. О.Мандельштам. “Домбі і син” (“Когда, пронзительнее свиста...”)

Тематична атестація

Із літератури російського реалізму

(20/27 год.)

Особливості суспільно-історичних умов розвитку російського реалізму (умови “незавершеної дійсності”). Його критицизм і викривальний пафос. Універсальність охоплення буття і глибина його художнього витлумачення. Зосередження на людині і людських цінностях як духовно-естетична домінанта російської реалістичної літератури. Її розквіт в середині 19 ст. (І.Гончаров, І.Тургенєв, О.Островський, М.Салтиков-Щедрін, Ф.Достоєвський, Л.Толстой та ін.). Охоплення російським реалізмом різних родів і жанрів літератури, провідна роль роману.

Фéдір ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881)

“Злочин і кара”

Творчість Достоєвського як одна з вершин російської і всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їхнє вираження в художніх текстах. Еволюція світогляду й творчості Достоєвського.

Роман “Злочин і кара” як втілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, “надлюдини”. Розкриття складності духовного світу героя. Ствердження християнських цінностей і тема розкаяння в творі. Система образів роману, семантика і символіка його назви.

Місце Достоєвського у світовій літературі.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про психологічний роман. Поняття про літературну поліфонію, філософський роман.

Літературний контекст. Достоєвський і українська література (І.Франко, В.Винниченко, М.Хвильовий).

Лев ТОЛСТÓЙ (1828-1910)

“Анна Кареніна” або “Війна і мир”

(за вибором учителя)

Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної художньої системи. Духовні й творчі шукання та здобутки письменника.

Роман “Анна Кареніна” - художнє дослідження сімейних стосунків.

Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина. Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Паралелізм у композиції роману, особливості стилю.

“Війна і мир” - історичний і психологічний роман-епопея. Філософська роздуми про ворожість (війну) і єдність (мир) людей. Народ і особистість, народ і влада в розумінні письменника. Народ як головна сила історії, оберіг національної незалежності, культури та традицій. “Діалектика душі” толстовських героїв.

Місце Толстого у російській і світовій літературі.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про психологічний роман. Поняття про різнотипність образів персонажів: образ-тип, образ-характер, образ-символ.

Літературний контекст. М.Рильський. “Ясна Поляна” (“Так віриш: ці берези та ялини у пам'яті безмовній зберегли...”). Г.Флобер. “Пані Боварі”.

Микóла НЕКРÁСОВ (1821 - 1877)

“О шостій вчора завернув...”; “Роздуми біля парадного під’їзду”;

“Трійка”, “Про погоду”; “На смерть Шевченка”

Еволюція поетичної творчості від романтизму до реалізму. Некрасов як “співець страждань народних”, перегуки з Шевченком. Урбаністична поезія (Петербург Некрасова). Демократизація змісту російської поезії і оновлення її форми. Поетичне новаторство Некрасова: поєднання поезії з прозою, введення прозової наративності, наближення поетичної мови до розмовної інтонації, збагачення її лексики.

Теорія літератури: Поняття про ритмомелодику, інтонацію вірша.

Тематична атестація

Із літератури інших напрямів

(12/15 год.)

Різновекторність руху прози й поезії в літературі середини 19 ст.: в прозі домінує реалізм, лірична поезія переважно залишається в річищі романтизму (пізній В.Гюго, Ш.Бодлер, група “Парнас”, ранні символісти - у французькій літературі; А.Теннісон, Р.Браунінг, група прерафаелітів - у англійській; Р.В.Емерсон, Г.Лонгфелло, В.Вітмен - в американській; пізній Ф.Тютчев, А.Фет та інші поети “чистого мистецтва” - в російській). Трансформації в романтичній поезії середини 19 ст., тенденції переростання в неоромантизм, символізм, імпресіонізм.

Літературний контекст. М.Зеров. “Pro domo (про себе)” (“Яка ж гірка, о Господи, ця чаша...”). М. Рильський. “Морозе! Ти - душа парнаського співця...”

Із французької поезії

(4 год.)

Шарль БОДЛÉР (1821-1867)

“Альбатрос”, “Відповідності”, “Гімн красі”, “Людина і море”,

“Moesta et errabunda”, “Подорож”(І), “Confiteor”,

Бодлер - пізній романтик і зачинатель символізму. Вихідні романтичні моделі збірки “Квіти зла”. Протиставлення ідеалу і дійсності - її семантико-образна вісь. Символістські риси в збірці: інтерпретація предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів тощо; надзвичайна здатність поезій Бодлера викликати образи в уяві читача. Ствердження сучасності (“модерності”), пошуки нової краси. Амбівалентність внутрішнього світу поета.

Теорія літератури: Поняття про амбівалентність; художню семантику, символ, символізм.

Літературний контекст. М.Рильський. “Бодлер” (“В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах...”). І.Качуровський. “Із наслідувань французькій” (“По спутанным кривым, по ломаным зигзагам...”). К.Бальмонт. “До Бодлера” (“Как страшно-радостный и близкий мне пример...”).

Із американської поезії

(2 год.)

Волт ВÍТМЕН (1819-1892)

Із “пісні про самого себе” (І, 4); “Я співаю про тіло електричне” (І, 4);

“Для тебе, о Демократіє...”; “На березі морському уночі”; “О капітане”

В.Вітмен - великий американський поет-новатор. Співець Демократії, “мільйонних мас”, космічних масштабів і процесів. Зв’язок з романтичною філософсько-ліричною традицією. Романтична “філософія тотожності”, єдності свідомості й світу, особистого й вселенського життя як світоглядно-естетична парадигма збірки “Листя трави”. Настанова на всеохоплюючий вислів, відмова від традиційних форм поезії, звернення до верлібру, введення у вірш прозової мови.

Теорія літератури. Початкове поняття про верлібр.

Літературний контекст. Традиції В.Вітмена в українській літературі: верлібр у Михайля Семенка, Б.-І.Антонича, П.Тичини. Я.Врхліцький. “Волт Вітмен” (“- Хто ти? - Я атом, що життям співає...”).

Тематична атестація

Із російської поезії

(2 год.)

Афанáсій ФЕТ (ШЕНШИН) (1820 - 1892)

“Весна (“Я прийшов до тебе, мила...”)”; “Шепіт... Ніжний звук зітхання...”;

“Встала хмарка пилу...”; “В борні житейській згубивши надію...”; “Убога мова в нас...”

Російські поети “чистого мистецтва”, їхня пов’язаність з романтичною традицією. Фет як найвидатніший поет цієї групи. Зосередженість на житті душі і незвичайна чутливість до життя природи. Суб’єктивізація “природного пейзажу” і його переростання в “пейзаж душі”. Музичність поезії Фета, сугестивність поетичного слова. Збагачення виражальних засобів російської ліричної поезії.

Теорія літератури: Поняття про сугестію (навіювання), сугестивність.

3. Із Літератури межі 19 - 20 століть

(42/54 год.)

Зрушення в суспільному й духовному житті рубежу століть. Зміна світоглядних і духовних парадигм. Початок розпаду культури “гуманістичних епох”. Криза “філософії розуму” й поширення “філософії життя” (Ф.Ніцше, А.Бергсон, В.Дільтей та ін.); сприйняття життя як ірраціональної стихії, що осягається інтуїтивно. Її вплив на літературу. Криза реалізму, його модифікації (натуралізм). Ранньомодерністські течії (імпресіонізм, символізм, неоромантизм). Активізація міжвидових і міжжанрових взаємодій у художній культурі. Вихід “малих” літератур в ряд провідних (норвезької, бельгійської, ірландської та ін.).

Із французької літератури межі 19-20 століть

(14/18 год.)

Випереджуючий розвиток французької літератури на межі століть. Формування в ній нових напрямів - натуралізму, імпресіонізму, символізму, що поширюються в інших літературах. Інтенсивність художніх пошуків.

Французька проза на межі століть. Її основні течії (реалізм, натуралізм, імпресіонізм) і жанри. Домінування роману, активізація малих жанрів (Г. де Мопассан, А.Доде, А.Франс).

Натуралізм

(6/8 год.)

Переростання реалізму в натуралізм у французькій літературі 2 пол. 19 ст. Їхня генетична і типологічна спорідненість. Засадничі принципи: сцієнтизм (науковість), об’єктивізація оповіді, подвійна, біологічна й соціальна, інтерпретація зображуваного, документалізм.

Емíль ЗОЛЯ (1840 - 1902)

“Кар’єра Ругонів” (розділи 1, 2, 7)

Е.Золя - найвидатніший письменник і теоретик французького натуралізму. Цикл романів Золя “Ругон-Маккари” - “природнича й соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії”. Роман “Кар’єра Ругонів” як інтродукція (вступ) до циклу, визначення в ньому її провідних тем і мотивів.

Теорія літератури: Поняття про епопею, романний цикл, поглиблення поняття про натуралізм як літературний напрям.

Літературний контекст. Натуралізм Золя і “науковий реалізм” І.Франка.

Символізм

(6/8 год.)

Французька поезія на межі століть. Символізм як літературний напрям доби. Засадничі естетико-художні принципи та поетичне новаторство французького символізму. Символ як засіб поетичного вираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” сенсів і простір для відгадування. Сугестія як важливий засіб французької символістської поезії; редукція, мінімізація ролі інформативно-розповідної функції поетичної мови. Творення нової поетичної метамови.

Артюр РЕМБÓ (1854-1891)

“Відчуття”, “Моя циганерія”, “П’яний корабель”, “Голосівки”, “Що поетові кажуть про квіти...”, “Вічність”

Поезія Рембо як постійний експеримент. Символізм Рембо: програма “поетичного яснобачення” та її художня реалізація. Сугестія, навіювання того, що не передається прямому словесному вислову. Образ-символ, в якому знімається дистанція між зримим словом (означником) і значеннєвістю (означуваним), їхнє злиття (“П’яний корабель”). Пошук відповідностей між різними відчуттями й синтез поетичного вираження (“Голосівки”). Асоціативність як важливий атрибут поезії символізму. Рембо і поезія 20 ст.

Теорія літератури: Поняття про сугéстію; тропи (метафору, метонімію, синекдоху, літоту).

Літературний контекст. Л.Костенко. “Хлопчичок прийшов із Шарлевілю...”

Поль ВЕРЛÉН (1844-1896)

“Сентиментальна прогулянка”, “Півголосом”, “Забуті арієти”,

“Так тихо серце плаче...”, “Шарлеруа”, “Тихе небо понад дахом”,

“Поетичне мистецтво”, “Підспів під Поля Верлена”

Поєднання імпресіонізму й символізму в поезії Верлена. Заперечення раціоналізованої поезії, що засновується на “вбивчому дотепі, жорстокому розумі й нечистому сміху” та на правилах риторики. Сугестивність поезії, що навіює невизначене, позбавлене чіткого сенсу й обрисів (“про неясне говорить неясно”). Музичність Верлена як засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого.

Теорія літератури: Поняття про ритмомелодику вірша; асонанс і дисонанс; алітерацію.

Міжлітературні зв’язки. М.Рильський. “Є така поезія Верлена...”; В.Маяковський. “Верлен і Сезанн” (“Я стол, о шкафа острия...”).

Стефáн МАЛЛАРМÉ (1842-1898)

“Дар поезії”, “Блакить”, “Надгробок Едгару По”, “Незайманий, палкий, з пишнотою пір’їн...” (“Лебідь”), “На йменні Пафос я закрив свої книжки...”

Своєрідність символізму Малларме. Розуміння символу як “видобування стану душі із предметно-чуттєвого світу і творення іншої, поетичної реальності”. Поетична техніка Малларме, розуміння поезії як мовленнєвої конструкції, в якій синтаксис посів місце муз. Місце і роль Малларме в поезії модернізму.

Літературний контекст. Вплив французьких символістів на розвиток української поезії кінця 19 - початку 20 століття: багатолінійна асоціативність та сугестія в творах П.Тичини, Олександра Олеся, М.Вороного.

Тематична атестація

Із норвезької літератури межі 19-20 століть

(6/7 год.)

Розквіт норвезької літератури в останній третині 19 - початку 20 ст., її вихід на європейський кін. Розвиток драматургії (Г.Ібсен, Б.Б’єрнсон) і прози (А.Гарборг, Й.Лі, А.Х’єланн).

Гéнрік ÍБСЕН (1828-1906)

“Ляльковий дім”

Еволюція творчості Ібсена, її три основні етапи (романтичний, реалістичний і символічний). Ібсен - зачинатель європейської “нової драми”. “Ляльковий дім” як перший завершений твір “нової драми”. Соціально-психологічний характер п’єси. Образ Нори і проблеми фемінізму. Особливості драматургічного конфлікту та розвитку дії. Зав’язка поза межами тексту драми. Аналітична композиція. Відкритий фінал. Відмова від традиційних драматургічних засобів (монологи діючих осіб, репліки), активізація підтексту.

Роль Ібсена в розвитку нової європейської драматургії; ібсенізм.

Теорія літератури. Поняття про драму як рід і жанр літератури; зовнішню і внутрішню дію; підтекст.

Літературний контекст. Б.Шоу. “Квінтесенція ібсенізму”; “Пігмаліон”.

Із бельгійської літератури межі 19-20століть

(4/4 год.)

Морíс МЕТЕРЛÍНК (1862 - 1949)

“Непрошена”

М.Метерлінк - найвідоміший драматург символізму. Еволюція його творчості. Метафізичний характер п’єс Метерлінка. Мотив спілкування душі з таємничою сферою духу. Драма “Непрошена” - знаковий твір символістської драматургії Метерлінка. Зверненість до підсвідомого. Зовнішня статика і внутрішня напруга, перенесення дії в сферу підсвідомого. Принцип “другого діалогу”. Недомовленість, підтекст і “мовчання” як виражальні засоби театру Метерлінка. Український переклад “Непрошеної” Лесею Українкою.

Із англійської літератури межі 19-20 століть

(5/8 год.)

Óскар УÁЙЛЬД (1854-1900)

(повне ім’я - Оскар Фінгал О’Флаерті Уїлс Уайльд)

“Портрет Доріана Грея”, “Балада Редінгської в’язниці”

Особистість і творчість О.Уайльда. Естетизм Уайльда, його творчість як явище англійського раннього модернізму. “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості письменника. Риси ранньомодерністського інтелектуального роману. Моральні й естетичні проблеми роману, їх переплетіння. Поетика й стиль “Портрета Доріана Грея”; поєднання символізму й імпресіонізму. Пізній Уайльд і “Балада Редінгської в’язниці”.

Теорія літератури. Поняття про естетизм, парадокс.

Тематична атестація

Із американської літератури межі 19-20 століть

(5/8 год.)

Літературний процес в США на межі 19 - 20 ст. Зміна провідних художніх напрямів і течій. Розвиток реалізму й натуралізму, їх співвідношення в тогочасній американській літературі. Феномен Марка Твена. Імпресіонізм і неоромантизм як ранньомодерністські течії.

Гéнрі ДЖЕЙМС (1842 - 1916)

“Дейзі Міллер”

Генрі Джеймс - видатний майстер американської соціально-психологічної прози. Еволюція творчості письменника від реалізму до імпресіонізму. Викривання умовностей суспільства і ствердження дійсних цінностей життя. Критичне зіставлення європейського і американського світів і культур - один з основних мотивів творчості Джеймса. Повість “Дейзі Міллер”, втілення в ній улюбленої теми Джеймса: протистояння молодої американки, яка виявляє моральні чесноти, мужність і щирість, ницому суспільному середовищу.

Вплив Джеймса на англомовні літератури 20 ст.

Із російської літератури межі 19-20 століть

(6/7 год.)

Кінець 19 - початок 20 ст. - переломна епоха в розвитку російської літератури. Криза класичного реалізму. Імпресіонізм в російській літературі (А.Чехов, І.Бунін, К.Бальмонт та ін.). Символізм як перша масштабна модерністська течія: дві його хвилі. Зміни в жанровій системі російської літератури: піднесення ліричної поезії, активізація драматургії і малих жанрів прози.

Антóн ЧÉХОВ (1860 - 1904)

“Чайка” або “Дядя Ваня”

(за вибором учителя)

Чехов як представник нової епохи російської літератури. Еволюція його творчості від “Антоші Чехонте до Антона Чехова”; імпресіонізм зрілої прози й драматургії. Доведення “до віртуозності, до генія звичайного зображення звичайного життя” (В.Розанов). Трагізм “дрібниць життя”, що засмоктують людину (“Дядя Ваня”). Роль підтексту, місткість і виразність деталі.

“Чайка” - перша п’єса російської нової драматургії (невипадковість з’яви чайки як емблеми МХАТу). Життєва мета та сенс мистецтва як головні проблеми твору. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Новаторство Чехова-драматурга. Чехов і система Станіславського.

Теорія літератури. Поняття про художню деталь.

Підсумок

(2 год.)

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу: літературний стиль; реалізм, імпресіонізм, символізм як напрями літератури; естетизм, декаданс; жанрова система літератури, її зміни й трансформація.

Позакласне читання - 4/6 год.

Резерв - 4 год.

Для вивчення напам’ять

Бодлер Ш. Вірш за вибором учня

Верлен П. Вірш за вибором учня

Вітмен В. Вірш за вибором учня

Малларме С. Вірш за вибором учня

Рембо А. Вірш за вибором учня

Толстой Л. Уривок із роману (за вибором учителя)

Фет А. Вірш за вибором учня

Основні вимоги до знань і вмінь учнів 10-го класу

Учні повинні знати:

авторів і перекладачів вивчених творів;

вивчені етапи всесвітнього літературного процесу;

найважливіші відомості про творчі методи та літературні напрямки (символізм, реалізм);

місце і значення вивчених творів у доробку письменника та літературному процесі певного періоду;

характерні особливості індивідуального стилю письменника;

головні ознаки понять асоціація (літературна); верлібр; декаданс; естетизм; індивідуальний стиль письменника; підтекст; ремінісценція; інтелектуальний, психологічний, філософський роман;

проблематику, систему образів та особливості композиції вивчених творів.

Учні повинні вміти:

аналізувати й інтерпретувати художній твір в єдності його змісту і форми;

обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;

виявляти основні проблеми, поставлені у творі, що вивчається;

визначати жанрові особливості вивчених творів;

розрізняти літературні напрями;

визначати роль системи образів у розкритті ідейного змісту твору;

порівнювати твори, їх проблематику та системи образів;

готувати доповідь на філологічну тему;

користуватися словниково-довідковою літературою.

 

 

11-й клас

(105/140 год.)

(3/4 г/т)

1. Вступ

(2 год.)

20 ст. як літературна епоха. Іманентність (обумовленість внутрішніми, а не зовнішніми, чинниками) художнього процесу і його пов’язаність з історією суспільства і культури.

Періодизація літератури 20 ст., що ґрунтується на іманентних закономірностях та етапах художнього розвитку.

2. Із літератури першої половини 20 століття

(61/80 год.)

Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. 20 ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна), його вплив на літературний процес. Зміна світоглядних та естетичних систем. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості і художній творчості, формування нових принципів та структур естетико-художнього мислення і нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів. Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. 20 ст.

Модернізм як найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту 20 ст. Модернізм і кардинальні зрушення у змісті творів, світогляді та філософсько-науковому мисленні. Прагнення до витворення нової художньої мови, адекватної ментальності 20 ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним “революція в мистецтві”, його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення модерну й авангардизму, їхня естетико-художня спорідненість.

Доля реалізму в літературі І пол. 20 ст., його еволюція і модифікації. Тоталітарні режими і література І пол. 20 ст.

Із французької літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Інтенсивний розвиток модерністських та авангардистських течій у тогочасній французькій літературі та мистецтві (кубофутуризм, унанімізм, дадаїзм, сюрреалізм та ін.). Модерністська проза М.Пруста та А.Жіда. Література “католицького Відродження” (П.Клодель, Ж.Бернанос, Ф.Моріак). Реалізм у французькій літературі 1 пол. 20 ст. і його трансформації, зв’язок із модернізмом (Р.Мартен дю Гар). Інтелектуальна проза А.Мальро, А. де Сент-Екзюпері, раннього А.Камю, її гуманістичний пафос.

Марсéль ПРУСТ (1871-1922)

“Кохання Сванна”

(із роману “В пошуках втраченого часу”)

Біографія і особистість письменника, його творчий шлях. Роман “В пошуках утраченого часу” - “суб’єктивна епопея” Пруста. Особливості нарації в творі: зближеність автора й наратора (оповідача), суб’єктивізація романного світу. Присутність об’єктивного світу, своєрідність його репрезентації. Аналітичний струмінь в романі. Провідні мотиви й особливості композиції твору.

Вставна новела “Кохання Сванна” - своєрідна прелюдія до багатоголосого роману, вираження в ній провідних мотивів (зокрема, любові і мистецтва) і колізій. Повість як драматична історія кохання духовно багатої, витонченої особистості до жінки, не гідної такого почуття. Одухотворення почуття любові, роль мистецтва в цьому процесі. Крах Сванна як наслідок “зради мистецтва”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про нарацію і наратора, автора і образ автора у творі; поняття про часопростір (хронотоп);

ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880-1918)

(справжнє ім’я - Вільгельм Аполлінарій Костровицький)

“Зона”, “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”,

“Узвишшя”, “Зарізана голубка й водограй”

Шлях французького поета Ґійóма Аполлінéра від неоромантизму до кубофутуризму. Неоромантичний характер ранньої поезії (“Рейнські вірші”). Зближення з П.Пікассо і його роль у переході Аполлінера до авангардизму. Звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Введення в поезію техніки симультанеїзму - розгортання в одній площині віддалених у часі й просторі, каузально (причинно-наслідково) не пов’язаних мотивів і образів. Поема “Зона” в цьому аспекті. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього (“Узвишшя”).

Роль Ґійóма Аполлінéра в розвиткові французької і європейської авангардистської поезії. Аполлінер і український авангард.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про авангард; поняття про симультанеїзм.

Поль ЕЛЮÁР (1895 - 1952)

(справжнє ім’я - Ежен Еміль Поль Грендель)

“Мова”, “Земля вся синя”, “Ми є”, “Свобода”

Сюрреалізм - одна з найзначніших авангардистських течій у французькій і світовій літературі. “Маніфест сюрреалізму” А.Бретона. Переорієнтація поезії на “глибинні психічні механізми”, на “надреальність”, що відкривається в підсвідомому. “Автоматичне письмо” як засіб “реального функціонування думки” і вивільнення її від контролю розуму. Спонтанність і несподіваність образів, що виринають із підсвідомого. Експерименти, збагачення виражального потенціалу поезії. Поль Елюар - один із провідних поетів французького сюрреалізму. Еволюція творчості поета. Ліричний характер його сюрреалістичної поезії. Лірика Поля Елюара періоду Опору (“Свобода”).

Вплив сюрреалізму на європейську і світову поезію. Його прояв в українській ліриці (Б.І.Антонич, Т.Осьмачка, “нью-йоркська школа”).

Літературний контекст. Пауль Целан. “Пам’яті Поля Елюара” (“Поклади покійнику в домовину слова його, зроджені для життя...”).

Тематична атестація

Із австрійської літератури першої половини 20 ст.

(5/7 год.)

Австрійська історія і австрійська література 20 ст. Специфічні особливості її розвитку. Криза й крах імперії Габсбургів і піднесення австрійської літератури, її вихід на провідні позиції. Здобутки австрійської літератури 1 пол. 20 ст. і їх світове значення. Модерністська проза Ф.Кафки, Р.Музіля, Г.Броха. Поезія Г. Фон Гофмансталя і Р.М.Рільке. Австрійський експресіонізм, поезія Г.Тракля.

Франц КÁФКА (1883-1924)

“Перевтілення”

Особистість і творчість Кафки, особливості їхнього взаємозв’язку. Відчуження людини і дегуманізація світу - провідна тема творчості письменника. Міфологізм Кафки як літературна міфотворчість. Оповідання “Перевтілення (“Перетворення”)” в названих аспектах. Образ Грегора Замзи як вираження тотальної самотності і відчуження людини. Символічний код оповідання. Гротеск як ерзац трагіки. Особливості стилю: поєднання реального й ірреального, “протоколу” й фантасмагорії.

Теорія літератури. Поняття про оповідання-міф. Початкове поняття про експресіонізм.

Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875-1926)

“Я так боюсь...”, “Осінній день”, “Смерть поета”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Сонети до Орфея” (ч. І, 1, 17, 19, 26)

Творчість Рільке, її еволюція. Синтез новітніх течій і тенденцій в його поезії. Неоромантичний період, його завершення у “Часослові”. “Поезії-речі” в “Нових поезіях”, розкриття “прихованого життя речей”, його органічного зв’язку з життям людей. Пошуки єдності зі світом і людьми в пізній поезії Рільке. Поезія як творення олюдненого світу із хаосу в “Сонетах до Орфея”. Українські теми й мотиви в поезії Рільке.

Теорія літератури. Література в системі інших видів мистецтва.

Із німецької літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Німецька історія і німецька література 1 пол. 20 ст. Гострота соціально-політичної та ідеологічної боротьби і їх вплив на літературний процес. Поляризація ідейних течій і художніх тенденцій. Нацистська література Третього рейху. Література антифашистської еміграції.

Модернізм і авангардизм в німецькій літературі 1 пол. 20 ст., їх активізація в 1910-20-х рр. Реалізм і його модифікації (Г.Манн, Г.Фаллада).

Тóмас МАНН (1875-1955)

“Маріо і чарівник” або “Смерть у Венеції”

Життєвий і творчий шлях письменника. Ранній роман “Будденброки”, його реалістичний характер та структура. Оповідання про митців, трактування в них теми мистецтва і митця. Рух до модерної літератури (роман “Магічна гора” та ін.).

Напруженість передвоєнної ситуації в Європі і тривожний настрій новели “Маріо і чарівник”. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свідомістю людей). Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму.

Проблема мистецтва та роль міфу в новелі “Смерть у Венеції”. Творча трагедія Густава фон Ашенбаха.

Теорія літератури. Поняття про ремінісценцію.

Бертóльт БРЕХТ (1898-1956)

“Життя Галілея” або “Матінка Кураж та її діти”

(за вибором учителя)

Еволюція світогляду й творчості письменника. Рання поезія і драматургія, їх співвідношення з експресіонізмом. Світоглядний перелом 2 пол. 20-х рр., прихід до комуністичної партії. Політична ангажованість творчості Брехта і її авангардистський характер. “Епічний театр”, його теоретичні принципи, спрямовані на пробудження активного ставлення глядача до зображуваного. Реалізація цих принципів у драмах “Матінка Кураж та її діти” та “Життя Галілея”. “Матінка Кураж...” як драма-пересторога напередодні другої світової війни, звернена до людини з маси. Проблема відповідальності вченого за наслідки своїх наукових відкриттів у драмі “Життя Галілея”. Новаторство Брехта-драматурга і його вплив на світову літературу й театр.

Теорія літератури. Поняття про “епічну драму”.

Літературний контекст. Пауль Целан. “Листок, бездеревний, Бертольтові Брехту...”.

/До “Життя Галілея”/ - Л.Костенко. “Чи зрікся Галілео Галілей...” Д.Павличко. “Галілео Галілей” (“Печаль мерця в обличчі Галілея...”). Л.Кисельов. “Монолог Галілея” (“ А все-таки Земля стоит на месте!..”).

Тематична атестація

Із англійської літератури першої половини 20 ст.

(7/9 год.)

Зрушення й зміни в художньому житті Англії 1 пол. 20 ст. Етапи й основні напрями руху англійської літератури цього періоду. Вибух модернізму в 1910-20-х рр. (Д.Г.Лоуренс, В.Вулф, Т.С.Еліот). Традиції і новаторство в реалістичній літературі (Д.Голсуорсі, Д.Прістлі, Р.Олдінгтон). Англійська поезія середини 20 ст. Творчість В.Одена.

Тóмас Стернз ÉЛІОТ (1888-1965)

“Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”,

“Пісня кохання Дж. Альфреда Пруфрока”, “Порожні люди” (І)

Т.С.Еліот - поет і теоретик модернізму. Інтелектуальний характер його поезії. Вираження кризи свідомості й культури в поезії 1910-20-х рр. (“Пісня кохання Дж.Альфреда Пруфрока”, “Порожні люди”, “Безплідна земля”). Особливості поетики Еліота, рішучий розрив з романтично-символістським каноном: “Поет значимий не своїми емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось універсальне й надособистісне”. Пізня поезія Еліота, неокласичні елементи в ній.

Джордж Бернард ШÓУ (1856-1950)

“Пігмаліон”

“Театральна революція” англійського драматурга Шоу, його “драми ідей”. Шоу й “ібсенізм”.

Комедія “Пігмаліон”, її міфологічна основа. Динамізм дії і парадоксальність як невід’ємні риси творчості Шоу. Проблематика й художні особливості твору, його “філологічний конфлікт” і соціально-виховна спрямованість. Елайза Дулитл, її шлях від мало привабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”. Інтелектуальний характер драматургії Шоу.

Теорія літератури. Поняття про інтелектуальну драму. Поглиблення поняття про комедію, парадокс.

Із ірландської літератури першої половини 20 ст.

(4/4 год.)

Національно-визвольний рух в Ірландії та ірландська література поч. 20 ст. “Ірландське літературне відродження”, його програма в сфері культури й літератури. Звернення до кельтської міфології й фольклору. Поезія В.Б.Єйтса і рух ірландського відродження. Своєрідність символізму Єйтса, його міфопоетика.

Джеймс ДЖОЙС (1882 - 1941)

“Улісс” (І, 4) або “Джáкомо Джойс”

(за вибором учителя)

Становлення Джойса (“Дублінці”, “Портрет художника замолоду”). Джойс та Ірландія, складність позиції письменника. Роман “Улісс” - “Євангеліє від модернізму”. Сприйняття та інтерпретація сучасності як панорама абсурду. Міфічні (гомерівські) паралелі, їхня роль в організації структури твору. Основні персонажі, їхня співвіднесеність на різних рівнях. Натуралістична докладність оповіді й “потік свідомості”. Імітація різних стилів прози від давнини до сучасності, елементи пародіювання.

Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Самоіронічний присмак назви твору. Ключова лексика і символіка тексту (“театр” (лицедійство) - “гра” - “нещирість” - “герб Шекспіра (лицедія)” тощо) та розмаїття його потенційних інтерпретацій.

Інтелектуальний характер текстів Джойса, їхня насиченість ремінісценціями та алюзіями (натяками), яскраво виражена інтертекстуальність

Мовне багатство й словотворчість Джойса. Його вплив на літературу 20 ст.

Теорія літератури. Поняття про “потік свідомості”; ремінісценцію; початкове поняття про алюзію й інтертекстуальність.

Тематична атестація

Із літератури США першої половини 20 ст.

(8/10 год.)

Розвиток літератури США 1 пол. 20 ст., основні течії і тенденції. Натуралізм і реалізм в американській прозі (Т.Драйзер, Сінклер Льюїс). Піднесення драматургії (Ю.О’Ніл). Американський модернізм, його еволюція, зв’язок з європейським модернізмом і національна своєрідність. Імажизм (імейджизм) і поезія Е.Паунда.

Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899-1961)

“Старий і море”

Особистість і творчий шлях митця. Хемінгуей як письменник “втраченого покоління” (“Фієста”, “Прощавай, зброє!”). Творча криза 1 пол. 1930-х рр. і нове піднесення в 2 пол. десятиліття. “По кому подзвін” - про трагізм історії, що втілився в іспанській громадянській війні. Повість-притча “Старий і море”, її філософський, моральний і психологічний сенс. Довершеність прологу, роль підтексту (“принцип айсбергу”) в творі.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про підтекст, повість-притчу, символ і символіку, сюжет і фабулу твору.

Вíльям ФÓЛКНЕР (1897 - 1962)

“Ведмідь”

Фолкнер - письменник американського Півдня, регіональна своєрідність і універсальність змісту його творчості. “Йокнапатофський цикл” і повість “Ведмідь” у ньому. Тема розпаду людських зв’язків у повісті. Єдність людей й природи, катастрофічні наслідки її руйнування для людини. “Прокляття Півдня” - рабство і расова проблема в повісті. Ствердження нескореності й незнищеності людей і людяності. Особливості нарації у творах Фолкнера: циклічність розгортання дії, повернення до певних мотивів, ситуацій і персонажів у різних творах, багатовекторність часу й простору, багатоголосся оповіді, складний синтаксис.

Із норвезької літератури першої половини 20 ст.

(4/6 год.)

КНУТ ГÁМСУН (1859-1952)

(справжнє ім’я - Кнут Педерсен)

“Пан”

Завершення великої епохи норвезької літератури. Кнут Гамсун як останній її представник. Складність творчого шляху письменника. Рання творчість, поєднання в ній імпресіонізму й неоромантизму (“Пан”, “Вікторія”, “Містерії”).

“Пан” як модерністський роман, природа і людина в ньому. Особливості трактування теми кохання. Неоромантичні мотиви й образи Ґлана й Едварди. Імпресіоністична техніка письма й поетичність твору. Кнут Гамсун і українська література: контактно-генетичні зв’язки й типологічні паралелі.

Теорія літератури. Поняття про ліричну прозу й імпресіоністичний психологізм

Літературний контекст. М.Рильський. “Коли засиніють веселі гаї...”. Л.Костенко. “Високий норвежець, фіорди чистого розуму...”

Тематична атестація

Із іспанської літератури першої половини 20 ст.

(2/3год.)

“Генерація 1898 року” (М. де Унамуно, Р. дель Вальє-Інклан, Х. Ортега-і-Гассет та ін.) і його роль у розвитку іспанської культури і літератури 20 ст. Спільність і полеміка з модернізмом. Символізм в іспанській літературі (А.Мачадо). Модерністсько-авангардистські течії 1920-40-х рр.

Федерíко Гарсíа ЛÓРКА (1898-1936)

“Сходить місяць”, “Про царівну Місяцівну”, “Молоданка і вітер”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про золототілу дівчину”

Творчість Ф.Гарсіа Лорки - вершинне явище іспанської поезії 20 ст. Синтез міфології і фольклору з поетикою модернізму. Міфопоетика творів Гарсіа Лорки, персоніфікація природних сил і стихій. Пошуки нових засобів художньої виразності. Гарсіа Лорка в українських перекладах М.Лукаша.

Теорія літератури. Поняття про міфопоетику.

Міжлітературні зв’язки. Д.Павличко. “Федеріко Гарсія Лорка” (“На золотій околиці Гранади...”).

Із чеської літератури першої половини 20 ст.

(2/3 год.)

Динамічний розвиток чеської літератури міжвоєнних (1919-39) років. Входження в контекст західноєвропейської літератури. Спектр нових напрямів і течій; поетизм і сюрреалізм. Здобутки чеської прози: “Пригоди бравого вояка Швейка” Я.Гашека, романи і драматургія К.Чапека. Чеська поезія (В.Незвал, Ф.Галас, Я.Сейферт).

Вітезслáв НÉЗВАЛ (1900-1958)

“Прощавай і хусточка”, “Чеська пісня”, “Рондель” (“Пробач мені...”),

“Зітхання”, “Прага з пальцями дощу”

Піднесення чеської поезії в міжвоєнний період і місце в ній Незвала. Творчий шлях поета, його етапи. Орієнтація на європейську модерністську поезію і зв’язок з національною традицією. Поетизм і сюрреалізм у поезії Незвала.

Із російської літератури першої половини 20 ст.

(12/16 год.)

Шляхи й етапи розвитку російської літератури 1 пол. 20 ст. Її рух в загальноєвропейському річищі на початку 20 ст. Реалізм цього періоду, його модифікації. Перелом в російській літературі на межі століть, найзначніші модерністські й авангардистські течії (символізм, акмеїзм, футуризм). Вплив Жовтневої революції на розвиток російської літератури. Її розкол на радянську й емігрантську. Доля “лівого мистецтва” 1910-20-х рр., його розгром в 1930-ті рр. Ствердження соціалістичного реалізму - офіційного мистецтва комуністичного тоталітаризму. Прихована опозиція ідеологічному й естетичному диктату в російській літературі.

Михáйло БУЛГÁКОВ (1891-1940)

“Майстер і Маргарита”

Творчий шлях письменника до “внутрішньої еміграції”. Роман “Майстер і Маргарита” - вищий злет його творчості. Соціофілософська й морально-етична проблематика твору. Особистість і влада, різні аспекти трактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра). “Майстер і Маргарита” як роман-міф, його джерела, перетлумачення міфічних мотивів. Часові шари в творі, художні засоби їхньої зв’язності (сонце, спека в Єршалаїмі межі старої й нової ер - сонце, спека в Москві 1930-х років; спільні образи та ін.). Композиція твору, місце і функції “роману в романі”, реальне та ірреальне в творі. . Широта стильової палітри.

Булгаков і Київ.

Теорія літератури. Початкове поняття про магічний реалізм; роман-міф.

Літературний контекст. Анна Ахматова. “Пам’яті М.Булгакова” (“Вот это я тебе, взамен могильных роз...”).

Олексáндр БЛОК (1880 - 1821)

“Вітер далекий навіяв...”, “Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”,

“Дівчини спів у церковнім хорі...”, “Світи летять. Роки летять...”,

“Є гра: обережно ввійти...”, “Яка жага безумна - жить...”

О.Блок - найвидатніший поет російського символізму, представник другої хвилі символістів, які ввели до російського символізму глибинну національно-культурну традицію. Збірка “Вірші про Прекрасну Даму”, оспівування Софії, вічної Мудрості й Жіночності, уособлених у чарівному жіночому образі. Зближення з реальним світом, урбаністична поезія другого періоду (цикл “Місто”). Амбівалентність ліричного образу міста у Блока. Передчуття катастрофи. Подих апокаліпсису в його пізній поезії (збірка “Страшний світ”). Поема “Дванадцять” як вираження першої ейфорійної реакції на Жовтневу революцію, котра змінилася реальним розумінням події. Відхід від поетичної творчості в останні роки життя.

Теорія літератури. Поняття про символізм, поетичний цикл, апокаліптичні мотиви. Поглиблення поняття про амбівалентність.

Літературний контекст. Л.Костенко. “Учора в дощ зайшов до мене Блок...”. Анна Ахматова. “Олександрові Блоку” (“Я пришла к поэту в гости...”; “Три стихотворения” (“Пора забыть верблюжий этот гам...”). М.Цвєтаєва. “Із віршів до Блока” (“Имя твое - птица в руке...”).

Áнна АХМÁТОВА (1889-1966)

(справжнє ім’я - Ганна Горенко)

“Довкола жовтий вечір ліг”, “Був ти нещирим у ніжності”, “Сіроокий король”,

“Давній Київ ніби вимер”, “Північні елегії” (п’ята), “Реквієм”

Анна Ахматова і акмеїзм. Акмеїзм як реакція на символізм, повернення до реальності й предметно-чуттєвого образу. Прикметні риси поетичного світу Ахматової: предметність і повсякденність його матерії; точність слова; інтонація, близька до розмовної; лаконізм поетичної форми. Трагедія життя, підміненого чужою зловісною волею (п’ята “північна елегія”). “Реквієм” за мільйонами жертв тоталітарного режиму. Єдність материнської трагедії і трагедії всієї країни. Поетеса - речник всенародного горя. Стильова поліфонія і новозавітна символіка циклу.

Теорія літератури. Поняття про акмеїзм, лейтмотив.

Літературний контекст. О.Блок. “Анні Ахматовій” («“Красота страшна”, Вам скажут...»). М.Цвєтаєва. “Анні Ахматовій” (“Узкий, нерусский стан...”). Б.Пастернак. “Анні Ахматовій” (“Мне кажется, я подберу слова...”).

Володúмир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893-1930)

“А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Добре ставлення до коней”,

“Панночка і Вульворт”, “Борг Україні”

Футуризм - одна з найзначніших авангардистських течій. Поява футуризму в італійській літературі і найпотужніший вияв у російській. Радикальне розширення й оновлення виражальних засобів поезії, широта художніх пошуків і звершень. Поети світового рівня й значення - В.Маяковський, Велимир Хлєбніков, ранній Б.Пастернак.

В.Маяковський - одна з центральних постатей російського футуризму. Загострене вираження в його творчості притаманного авангарду поєднання негації (неприйняття, заперечення) “застарілого мистецтва” з негацією застарілих форм суспільного життя, усвідомлення своєї творчості як революційної акції. Присвята таланту “служінню революції” й перетворення на суперангажованого поета. Характерні риси стилю Маяковського: тяжіння до космізму, експресивна емоційність, розмовно-ораторська інтонація й пафос, тонічний вірш з акцентацією слова; поєднання “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К.Чуковський) зі щирим і тонким ліризмом.

Теорія літератури. Поняття про футуризм, тоніку.

Літературний контекст. М.Рильський. “Маяковський” (“Його ході розмашисто-широкій і розмах слів його відповідав...”). М.Цвєтаєва. “Маяковському” (“Превыше крестов и труб...”; “Чтобы край земной не вымер...”). Б.Пастернак. “Смерть поета” (“Не верили, - считали, - бредни...”).

Борúс ПАСТЕРНÁК (1890-1960)

“Визначення поезії”, “Цей лютий! Час для сліз і віршів...”,

“Гетсиманський сад”, “Зимова ніч”, “Нобелівська премія”

Життєвий і творчий шлях поета, пов’язаність початку творчості з футуризмом. Поезія Пастернака як синтез різних модерністсько-авангардистських течій першої третини 20 ст. Філософсько-медитативні мотиви у творах поета. Розуміння поезії як входження в сутність речей і явищ.

Рух пізньої поезії Пастернака до “простоти і ясності” (“Зошит Юрія Живаго” з роману “Доктор Живаго”)

Теорія літератури. Поглиблення поняття про модернізм, авангардизм, експресіонізм, сюрреалізм; верлібр.

Літературний контекст. Л.Костенко. “Гілочка печалі на могилу Пастернака” (“Паркан тут щільний, наче почерк...”). Анна Ахматова. “Поет” (“Он, сам себя сравнивший с конским глазом...”).

Тематична атестація

3. із літератури другої половини 20 століття

(30/41 год.)

Двополюсність світу після другої світової війни і її вплив на літературний процес. Поява “країн соціалістичної співдружності” і їхніх літератур; запровадження в них соцреалізму і опір йому в польській, угорській, чеській та інших літературах. Активізація літератур “третього світу”, вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману й поезії Латинської Америки.

Література Західної Європи і США. Тема Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття.

Поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду. Нові явища і тенденції в літературі 1960-70-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману-біографії, роману-репортажу, роману-щоденника, роману-розслідування та ін.) “літератури факту” (non-fiction) і її вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики і антиутопії. Переростання модернізму в постмодернізм у західній літературі останньої третини 20 ст. Постмодернізм як літературне явище.

Теорія літератури. Початкове поняття про постмодернізм.

 

Із французької літератури другої половини 20 ст.

(8/10 год.)

Друга світова війна й рух Опору в французькій літературі 2 пол. 20 ст. Літературний екзистенціалізм (Ж.-П.Сартр, С. де Бовуар). А.Камю, зближення і розходження з екзистенціалізмом. “Новий роман” і “драма абсурду” в літературі 1950-60-х рр. Постмодернізм у французькій літературі останньої третини 20 ст. (П.Модіано, Ф.Соллерс, П.Корнель та ін.).

Альбéр KAMЮ (1913 -1960)

“Чума”

Духовна й творча біографія Камю. Філософські й естетичні погляди; стосунки з екзистенціалізмом. Інтелектуальна проза Камю: есе, романи, драматургія, їх внутрішня спорідненість. Відчуження людини й абсурдність буття як провідні мотиви творчості.

Роман “Чума” як еволюція “від естетики абсурду до естетики бунту”. Відбиття руху Опору і глибинний філософський зміст (“поширення образу чуми на буття в цілому”). Роман “Чума” як узагальнене трактування зла в контексті людського буття і як ствердження необхідності боротьби з ним при неможливості повного й остаточного подолання. Особливості поетики й стилю.

Теорія літератури. Поняття про есе як літературний жанр; про роман-параболу.

Ежéн ЙОНÉСКО (1912 - 1988)

“Носороги”

“Драма абсурду” в французькій літературі 2 пол. 20 ст., її авангардистський характер. Е.Йонеско і С.Беккет як найвідоміші представники. Своєрідна переоцінка цінностей сучасної цивілізації і виявлення їх абсурдності. Скетчевий характер п’єс Йонеско. Ексцентричність сюжету, перетворення його в “какофонію абсурду”. Висміювання “розуму”, що звівся до убогого “здорового глузду”, зведення до нонсенсу прийнятих понять та істин. Вихід на широкі ідейно-семантичні горизонти в “Носорогах”. Гротесково-сатиричне зображення “омасовлення людей”, перетворення їх на “бедлам нелюдів”, що загрожує цивілізації й культурі. Образ Беранже і проблема відстоювання особистості, збереження людського в людині. Антитоталітарний підтекст п’єси.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про “драму абсурду”, гротеск, іронію.

 

Із німецької літератури другої половини 20 ст.

(4/6 год.)

Гéнріх БЬОЛЛЬ (1917 - 1985)

“Більярд о пів на десяту”

Життєвий і творчий шлях письменника. Рання антивоєнна проза (“Де ти був, Адаме?”, “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”). Засудження війни й фашизму в романах і повістях 50-х рр. (“І не сказав жодного слова”, “Дім без господаря”). Сучасність і недавнє минуле в романі “Більярд о пів на десяту”. Монологічна структура роману і перехрещення часових площин. Тема відповідальності німецької інтелігенції за минуле. Християнські мотиви в романі, їх трактування в моральному ключі (“агнці” й “буйволи”). Гуманістичний пафос твору, ствердження найвищої і безумовної цінності людини.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про нарацію.

Тематична атестація

 

Із англійської літератури другої половини 20 ст.

(2/3 год.)

Жанрово-стильове розмаїття англійської літератури цього періоду. Продовження реалістичної традиції англійського роману (Ч.Сноу, Д.Кері). Екзистенціалізм в англійській інтелектуальній прозі (А.Мердок, В.Голдінг). Наукова фантастика й антиутопія (К.Віасон, Дж.Орвел). Піднесення англійської драматургії в післявоєнні десятиліття (Д.Осборн, А.Вескер, Г.Пінтер). Здобутки англійської поезії (В.Оден, Д.Томас). Переростання модернізму в постмодернізм (Дж.Фаулз).

Вíстен Гью ÓДЕН (1907 - 1973)

“Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”,

“Musée des Beaux Artes”, “Популярний життєпис”

В.Оден - один з найбільших англомовних поетів 20 ст. Еволюція від лівого радикалізму 1930-х рр. до філософсько-медитативної лірики повоєнних десятиліть. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону поезії Одена. Екзистенційна конкретика поезій і присутність глибинних буттєвих первнів, якими вона висвічується. Висока версифікаційна майстерність Одена, використання багатовікових набутків англійського віршування.

Теорія літератури. Поняття про медитативну лірику.

 

Із латиноамериканської літератури другої половини 20 ст.

(5/7 год.)

Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в 2 пол. 20 ст. Новий латиноамериканський роман і його світовий резонанс (М.Астуріас, А.Карпент’єр, М.Варгас Льоса, Г.Гарсіа Маркес та ін.). “Магічний реалізм” цього роману - синтез міфомислення народів континенту і європейсько-північноамериканського модернізму.

Габріéль Гарсíа МÁРКЕС (нар. 1928)

“Сто років самотності”

Життєвий і творчий шлях письменника. Роман “Сто років самотності” як твір “магічного реалізму”. Міфопоетика твору: циклічність часу, яка закріплюється сюжетними повторами й прямим перетіканням минулого в майбутнє, розімкнення простору і його незмінність, анахронічність. Підпорядкованість історії роду Буендіа принципам міфотворення. Поєднання предметної реальності з реальністю свідомості, з міфом. Тотальна метафоричність і символіка тексту, барокова щедрість барв.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про “магічний реалізм”.

 

Із японської літератури другої половини 20 ст.

(4/5 год.)

КАВАБÁТА Ясунáрі (1899-1972)

“Тисяча журавлів”

Своєрідність японської літератури 20 ст. Засвоєння здобутків європейського письменства і збереження національної культури і літературної традиції. Творчість Кавабати Ясунарі як завершене втілення своєрідності японської літератури. Повість “Тисяча журавлів”. Відбиття в ній національного укладу життя, етики й естетики. Гармонія природи і людини як засадничий принцип. Вишукана простота стилю.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про індивідуальний стиль письменника; національний колорит художнього твору.

Тематична атестація

Із російської літератури другої половини 20 ст.

(4/6 год.)

Чергування “відлиг” і “приморозків” у культурному й літературному житті СРСР. Поступове розмивання догм соціалістичного реалізму, відновлення традицій російської класичної літератури. Проникнення світових культурних і художніх впливів.

Олексáндр СОЛЖЕНÍЦИН (нар. 1918)

“Матрьонин двір”

Життєвий і творчий шлях О.Солженіцина, його роль в руйнуванні ідеологічних і літературних табу, введення до російської літератури “концтабірної теми” (“Один день Івана Денисовича”). Роман “Раковий корпус”. Книга документальної прози “Архіпелаг ГУЛАГ”, її великий резонанс.

Оповідання “Матрьонин двір”, автобіографічні мотиви й широта узагальнень у ньому. Образ головної героїні й проповідницький пафос твору.

Теорія літератури. Поняття про документальні жанри в літературі.

Олексáндр ТВАРДÓВСЬКИИ (1910 -1971)

“Василій Тьоркін” (вступ), “Я був вбитий під Ржевом... “, “На карб не ставте дотепер мені...”

Творчий шлях Твардовського. Глибинний зв’язок з російською народною культурою, складом поетичного мислення і мовою. Поема “Василій Тьоркін” - книга про солдата і війну, що виросла із лубка в своєрідну епопею. Органічне поєднання в творі лірики й епосу, трагізму і гумору. Відсутність в його змісті й семантиці офіціозу. Простота поетичного вислову й віртуозне володіння словом, схопленим із народних вуст.

Тема Великої Вітчизняної війни, подвигу на ній простого солдата (“Я був вбитий під Ржевом...”). Проблема історичної пам’яті, співчуття до загиблих на війні в поезії “На карб не ставте дотепер мені...”

Теорія літератури. Поняття про семантику художнього тексту; поглиблення поняття про гумор.

4. ІЗ СУЧАСНОЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(7/11 год.)

Із літератури постмодернізму

(5/9 год.)

Постмодернізм у літературі 2 пол. 20 століття, його естетичні засади. Яскраво виражені інтертекстуальність і схильність до еклектизму (“палімсестність”); всеохоплюючий іронізм; орієнтованість водночас на елітарного й масового читача; гра з текстом і читачем; схильність до перенесення дії у віддалені історичні епохи; перевага структурного принципу сурядності над підрядністю, відсутність внутрішньої динаміки й витіснення її на поверхню. Нелінійне письмо як атрибут літератури постмодернізму.

Втілення рис постмодернізму в творах М. Павича, У. Еко, І. Кальвіно, Дж. Фаулза, М. Кундери, П. Зюскінда, К. Рансмайра та ін. письменників.

Мúлорад ПÁВИЧ (нар. 1929)

“Хозарський словник”

(або інший твір за вибором учителя)

“Перший письменник третього тисячоліття” серб М.Павич. Можливість вільного вибору шляхів читання його творів (в т. ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри з текстом і читачем, “відмови від монопольного права автора на істину”. Інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури (“віртуальний історизм”).

Найвідоміший твір М.Павича - роман-лексикон на 100 000 слів “Хозарський словник” як яскравий приклад гіпертексту. Три складові (християнська, мусульманська і юдейська) хозарської полеміки і три хронологічних шари (Середньовіччя, 17 і 20 століття) в художній структурі твору. Концепція “Хозарського словника”: пересторога розчиненню народів у вирі глобалізації сучасного світу; невміння або небажання людини, народу, релігійної конфесії зрозуміти інших як “метафора нашого світу” (М.Павич).

Улюблені художні засоби письменника (розгорнуті, “необарокові” метафори із квазісимволістичними вкрапленнями, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, “плетення словес” тощо). Афористичність мови творів М.Павича.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про літературу постмодернізму, її характерні риси. Поглиблення поняття про індивідуальний стиль письменника. Початкове поняття про гіпертекст.

Літературний контекст. О.К.Толстой. “Іоанн Дамаскин” (“Любим калифом Иоанн...”).

Українська перекладацька школа, її найвидатніші представники й здобутки.

Літературний контекст. М. Рильський. “Мистецтво перекладу” (“Іде стрілець на незнайомий луг...”). Г. Кочур. “Перекладач” (“Отак і будеш у чужім труді ти своє шукати. Ніби одержимий...”). Й. Гете. “Алегорія” (“Букет нарвавши на лужку густім...”).

Тематична атестація

5. Підсумок

(1/2 год. )

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу; основні етапи перебігу всесвітнього літературного процесу; модернізм і його різновиди; авангардизм; “магічний реалізм”; екзистенціалізм як напрям літератури; література постмодернізму.

Резерв - 4 год.

Для вивчення напам’ять

Ахматова Анна. Вірш за вибором учня

Блок О. Вірш за вибором учня

Гарсіа Лорка Ф. Вірш за вибором учня

Ґійом Аполлінер. Вірш за вибором учня

Еліот Т. С. Вірш за вибором учня

Маяковський В. Вірш за вибором учня

Незвал В. Вірш за вибором учня

Пастернак Б. Вірш за вибором учня

Рільке P. M. Вірш за вибором учня

Основні вимоги до знань і вмінь учнів 11-го класу

Учні повинні знати:

авторів і перекладачів вивчених творів;

основні етапи всесвітнього літературного процесу;

найважливіші відомості про творчі методи та літературні напрями (акмеїзм, екзистенціалізм, експресіонізм, імпресіонізм, сюрреалізм, футуризм);

місце і значення вивчених творів у доробку письменника та літературному процесі певного періоду;

основні ознаки понять авангардизм, “магічний реалізм”, модернізм, постмодернізм, потік свідомості;

проблематику, системи образів та особливості композиції вивчених творів.

Учні повинні вміти:

аналізувати й інтерпретувати художній твір в єдності його змісту і форми;

обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;

виявляти основні проблеми, поставлені у творі, що вивчається;

визначати жанрові особливості вивчених творів;

розрізняти літературні напрями;

визначати роль системи образів у розкритті ідейного змісту твору;

порівнювати твори, їх проблеми та системи образів;

готувати доповідь на філологічну тему; користуватися словниково-довідковою літературою.

 

 

ТВОРИ ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОГО І САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

8 клас

Боккаччо Дж. Декамерон.

Вергілій. Вибрані вірші.

Геродот. Історія.

Горацій. Вибрані твори.

Данте А. Нове життя.

Еврипід. Медея.

Еразм Роттердамський. Похвала Глупоті.

Ібн Сіна. Вибрані вірші.

Корнель П. Сид.

Мольєр. Лікар мимоволі. Скупий (якщо не вивчається текстуально).

Пісня про мого Сида.

Пісня про Нібелунгів.

Румі. Вибрані вірші.

Сааді. Вибрані вірші.

Софокл. Едіп-цар.

Чосер Дж. Кентерберійські оповідання.

Шекспір В. Сон літньої ночі. Венеційський купець. Король Лір.

9 клас

Байрон Дж. Корсар. Манфред.

Бомарше П. Весілля Фігаро.

Вольтер. Кандід, або Оптимізм.

Гете Й. В. Вибрані поезії.

Гоголь М. Ревізор. Шинель.

Гофман Е.Т.А. Золотий горнець.

Грибоєдов О. Лихо з розуму.

Гюго В. Знедолені.

Лермонтов М. Демон. Маскарад.

Міцкевич А. Пан Тадеуш.

Петефі Ш. Витязь Янош.

По Е.А. Вибрані новели.

Пушкін О. Цигани. Борис Годунов.

Санд Жорж. Консуело.

Словацький Ю. Мазепа.

Філдінг Г. Історія Тома Джонса, знайди.

Фонвізін Д. Недоросток.

Шеллі П.Б. Звільнений Прометей. З лірики.

Шіллер Ф. Дон Карлос. Підступність і кохання.

10 клас

Бальзак О. Шагренева шкіра. Втрачені ілюзії.

Бронте Ш. Джейн Ейр.

Верхарн Е. Вибрані вірші

Гауптман Г. Затонулий дзвін.

Гончаров І. Обломов.

Джеймс Г. Поворот гвинта.

Діккенс Ч. Девід Копперфілд.

Достоєвський Ф. Брати Карамазови.

Золя Е. Кар’єра Ругонів (якщо не вивчається текстуально).

Ібсен Г. Привиди. Дика качка.

Меріме П. Таманго. Маттео Фальконе. Кармен. Подвійна помилка.

Метерлінк М. Синій птах.

Мопассан Г. Життя. Любий друг. Новели.

О.Генрі. Серце Заходу.

Ожешко Е. Оповідання

Прус Б. Фараон. Лялька.

Сенкевич Г. Камо грядєши? Хрестоносці.

Стендаль. Червоне і чорне (якщо не вивчається текстуально). Пармський монастир.

Теккерей В. Ярмарок марноти.

Толстой Л. Війна і мир (якщо не вивчається текстуально), Анна Кареніна (якщо не вивчається текстуально).

Тургенєв І. Ася. Напередодні.

Уайльд О. Комедії.

Флобер Г. Саламбо. Проста душа. “Пані Боварі” (якщо не вивчається текстуально).

Чехов А. Вишневий сад. Оповідання.

11 клас

Айтматов Ч. І понад вік триває день.

Акутагава Рюноске. Новели.

Ануй Ж. Жайворонок.

Апдайк Дж. Кентавр.

Бах Р. Чайка Джонатан Лівінгстон.

Беккет С. Чекаючи на Годо.

Биков В. Знак біди.

Борхес Х.Л. Оповідання. Есе.

Булгаков М. Дні Турбіних. Собаче серце.

Белль Г. Очима клоуна.

Вулф В. Місіс Деллоуей.

Гашек Я. Пригоди бравого вояка Швейка.

Гессе Г. Степовий вовк.

Голсуорсі Дж. Сага про Форсайтів.

Джойс Дж. Портрет митця замолоду.

Драйзер Т. Американська трагедія.

Дюрренматт Ф. Гостина старої дами. Фізики.

Еко У. Ім’я троянди.

Замятін Є. Ми.

Зощенко М. Оповідання.

Зюскінд П. Запахи, або Історія одного вбивці.

Ільф І., Петров Є. Дванадцять стільців. Золоте теля.

Йонеско Е. Носороги (якщо не вивчається текстуально).

Кальвіно І. Коли однієї зимової ночі подорожній…

Камю А. Міф про Сізіфа.

Коельо П. Алхімік.

Кортасар X. Гра в класики.

Манн Т. Доктор Фаустус.

Набоков В. Дар.

Орвелл Дж. 1984. Скотоферма.

Павич М. Хозарський словник (якщо не вивчається текстуально). Оповідання.

Пастернак Б. Лікар Живаго.

Платонов А. Чевенгур. Оповідання.

Поль Елюар. Поезії.

Рансмайр К. Останній світ.

Ремарк Е.М. Три товариші.

Сартр Ж. П. Мухи.

Селінджер Дж. Ловець у житі.

Сіменон Ж. Записки Мегре.

Стругацькі А. і Б. Важко бути богом.

Фаулз Дж. Маг.

Хемінгуей Е. По кому подзвін.

Чапек К. Фабрика абсолюту.

 

20.06.2003

 


© Aerius, 2004


МЕДТЕХНИКА. Черновцы - здесь. | Мы ценим доверие клиентов, советуем купить солнцезащитные очки в Черновцах http://glasses.cv.ua/