Шведські середньовічні балади
Переклад Леоніда Первомайського


© невідомі автори

© Л.Первомайський, 1986;

Джерело: Література західноєвропейського Середньовіччя. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с. - С.: 445-447.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004


 

 

Чарівна арфа

Край темного моря він жив не один,

- Яка безмірна печаль!

Двох дочок він мав і дожив до сивин,

- А юності жаль!

 

Що старша з них чорна була, як земля,

- Яка безмірна печаль!

Молодша - як снігом укриті поля,

- А юності жаль!

 

Сказала однораз сестра до сестри,

- Яка безмірна печаль!

- Ходімо до моря нічної пори,

- А юності жаль!

 

Холодна і темна морська течія,

- Яка безмірна печаль!

Скупайся, білішою станеш, ніж я.

- А юності жаль!

 

Коли ж вони стали удвох на скалі,

- Яка безмірна печаль!

Молодшій у серці поснули жалі,

- А юності жаль!

 

- О сестро, рятуй, визволяй із води -

Віддам я свій черес тобі назавжди!

- І так він зостанеться, сестро, мені,

А ти потопай у морській глибині.

 

- О сестро, рятуй, не піддайся злобі -

Усе, що лиш маю, віддам я тобі!

- Усе, що ти маєш, лишиться мені,

А ти потопай у морській глибині!

 

- О сестро, рятуй мене серцем незлим,

А мій наречений - він буде твоїм!

- Однаково він залишиться мені,

А ти потопай у морській глибині!

 

- Розрадь же ти, сестро, хоч неньку мою,

- Яка безмірна печаль!

Що келих весільний у хвилях я п'ю,

- А юності жаль!

 

Отцеві скажи і повідай рідні,

- Яка безмірна печаль!

Весілля моє у морській глибині,

- А юності жаль!

 

Скажи й нареченому, хай не рида,

- Яка безмірна печаль!

Бо в морі постеля - пісок і вода,

- А юності жаль!

 

Край темного моря музика блукав.

Він бачив, що сталось, і важко зітхав.

 

Безщасну йому віддала глибина.

Чарівною арфою стала вона.

 

Він взяв її груди, холодні, як сніг,

І звуки печальні полинули з них.

 

Він взяв її пальці, тонкі і стрункі,

І в них зазвучали зітхання важкі.

 

І злоте дівоче волосся взяв він -

Ридало воно і співало, як дзвін.

 

І взяв він ту арфу, й пішов до двора,

- Яка безмірна печаль!

Де учту весільну справляла сестра,

- А юності жаль!

 

Аж ось він ту арфу уперше торкнув,

- Яка безмірна печаль!

В сестри на обличчі вогонь спалахнув,

- А юності жаль!

 

Удруге рука доторкнулася струн,

- Яка безмірна печаль!

І море на берег послало бурун,

- А юності жаль!

 

І втретє він арфи торкнувся - пора!

- Яка безмірна печаль!

І мертвою впала зрадлива сестра,

- А юності жаль!

 

 

(Переклади Леоніда Первомайського - Первомайський Л. Твори в 7-й т., Т.5. З глибини балади народів світу. К., 1986. С.235-278).

 

 


© Aerius, 2004