Алкей
Поезія


© Алкей

© Г.Кочур, А.Содомора (переклад), 1968

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 143-145.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003


Зміст

Про автора

 

"Міддю сяє великий дім..." (Переклад Г.Кочура)

"Не розумію звади поміж вітрів..." (Переклад Г.Кочура)

"Ані башти грізні, ані камінний мур..." (Переклад Г. Кочура)

"Біль гіркий колись переніс, говорять..." (Переклад А.Содомори)

"І день, і ніч веселощів повен дім..." (Переклад А.Содомори)

"З краю світу прийшов..." (Переклад А.Содомори)

"Землі ділянку добру на видноті..." (Переклад А.Содомори)

До Сапфо (Переклад А.Содомори)

Відповідь Сапфо (Переклад А.Содомори)

 


 

Алкей - поет, представник монодичної лірики, жив на острові Лесбосі (кінець VII - початок VI ст. до н. є.) в його міському центрі Мітіленах. На початку VI ст. до н. є. Мітілени були ареною жорстокої класової боротьби, що закінчилась диктатурою Піттака, висунутого демократами. Як аристократ, Алкей був вигнаний з батьківщини, агітував проти Піттака, підготовляючи збройне повстання. Ці прагнення поета знайшли собі вираз в «Піснях заколоту». Згодом він сам змушений був визнати, що ілюзії військово-землевласницької аристократії марні і що не можна вести державний «корабель» у довільно вибраному напрямі. Можливо, що він відійшов від суспільного життя, вдавшись у сколіях та інших віршах до оспівування дружніх бенкетів і особистих переживань. Важливе місце в поезії Алкея посідали гімни олімпійцям. Від його багатої і яскравої творчості до нас дійшли тільки уривки. Останні знахідки Оксірінхських папірусів значно збільшили їх кількість. Застосований Алкеєм уперше розмір - так звана «алкеева строфа» - пережив поета надовго: ми знайдемо цю строфу в Горація як один з улюблених римським поетом розмірів.


 

 

■ ■ ■

Міддю сяє великий дім; є для служби Аресові

                                                        У ньому все:

І шоломи блискучі є, і, біліючи, китиці

                                                        Висять на них,

Щоб прикрасити голови вояків; і на стінах там

                                                        Кольчуги скрізь -

Захист певний від стріл прудких; на цвяхах шишаки міцні

                                                        Блищать кругом;

Тут і панцири є лляні, там опуклі та вигнуті

                                                        Щити лежать;

Ось халкідські мечі й списи, пояси бойові також

                                                        Знайдуться тут.

Все зготовлене, все тут є. Пам'ятаймо ж про діло те,

                                                        Що ми почнем.

 

 

■ ■ ■

Не розумію звади поміж вітрів.

Шаліють хвилі, линуть сюди й туди...

                 А ми в розбурхану негоду

В чорнім судні серед хвиль кружляєм,

Жорстоко гнані нападом бурі злим.

Сягають хвилі аж до підніжжя щогл,

                 Вітрило наше розірвалось,

Тільки лахміття по вітру має.

Але найвище посеред хвиль лихих

Іще грізніший вал підіймається,

                 Біду віщує нездоланну,

Перше ніж пристань боги пошлють нам... [143]

 

 

■ ■ ■

Ані башти грізні, ані камінний мур

                 Порятунку не можуть дать:

Найміцніша стіна - нарід озброєний.

 

 

■ ■ ■

Біль гіркий колись переніс, говорять,

Цар Пріам з дітьми через твій, Єлено,

Злочин, як спалив Іліон священний

    Зевс-громовержець.

 

Не з такою в колі богів весілля

Еакід справляв, а з палат Нерея

В дім Кентавра він заманив любов'ю

    Дівчину ніжну.

 

Так колись Пелей на дівочім стані

Пояс розв'язав і жаданим шлюбом

Поєднались він і дочка найкраща

    Бога Нерея.

 

Рік минув - родився півбог безстрашний,

Син білявий в них, жеребців погонич,

А з вини Єлени в боях фрігійці

    Кров'ю стікали.

 

 

■ ■ ■

І день, і ніч веселощів повен дім:

Під п'яний крик наповнює він собі

    Вином незмішаним бокали;

    Що там закони! Він п'є-гуляє.

 

Такі розваги дикі любив і цей,

Як лиш добився почестей - ось тоді

    Безжурно пив вино гуляка.

    Тільки бокал стукотів об днище.

 

І ти, такої матері син, зумів

Здобути славу добру і почесті,

    Які повинні мати люди

    З чесним ім'ям благородних предків*.

 

* В поезії йде мова про Піттака та його предків.

 

 

■ ■ ■

З краю світу прийшов

На батьківщину ти.

Меч з собою приніс,

Вірний в бою тобі.

Рукоятка його

З кості слонової

У каймі золотій.

Ним вавілонянам

Ти безстрашно служив -

Виручив їх з біди.

Перемігши в бою

Велетня,- ростом він

Ліктів п'ять досягав. [144]

 

 

■ ■ ■

Землі ділянку добру на видноті

Лесбійці спільно виділили для всіх.

    На ній жертовники на славу

        Там спорудили богам безсмертним.

І Зевса-батька кликали, і тебе,

Богине Геро, матір прославлену

    Всього живого, третім з ними

        Кликали у молитвах Діоніса.

То ж нині вчуйте ви і мої слова,

Якими вас благаю - звільніть мене

        Від мук нестерпного вигнання,

        Край покладіть ви моїм нещастям.

А сина Гірри нині настигне хай

Рука Еріній мстивих: колись із ним

    Ми кров'ю жертви поклялися

        В дружбі і вірності непорушній

Або у чорну землю лягти усім

У битві з тими, хто управляв тоді,

    Або самих їх перебивши,

        Врешті народ від страждань звільнити.

Та він, пузатий, совість утративши,

Глухий душею, клятви священні ті

    Під ноги кинувши нахабно,

        Місто і нас, мов хижак, шматує.

 

 

ДО САПФО

Сказати дещо хочу тобі одній,

Але, як тільки глянеш на мене ти, -

    Уста мої змикає сором,

        Перед тобою стою безмовний.

 

 

ВІДПОВІДЬ САПФО

Коли б твій намір чистий і добрий був,

Тоді б і слово легко злетіло з уст,

    І вниз очей не опускав би,

        Сміло сказав би, чого бажаєш.

 


© Aerius, 2003