Федр
Байки
Переспів М.Годованця


© Phaedrus

© М.Годованець (переспів з латини), 1967

Джерела: Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах. Л.: Світ, 2000. 328 с. - С.: 219-230.

Сканування та коректура: Aerius, SK (ae-lib.org.ua), 2004


Зміст

Книга друга

    Вступ

Книга третя

    9. Сократ про друзів

    18. Павич і Юнона

Книга четверта

    23. Сімонід

Книга п'ята

    3. Лисий та Муха

    6. Лисий та Голомозий

 


 

 

КНИГА ДРУГА

 

Вступ

В Езопа вчіться добрі люди

Для того байка штрика під ребро.

Щоб виправлять людські заблуди

І похвалять красу й добро.

Хоч розповідь коротка й жартівлива,

Мета її ясна й правдива.

Важливий зміст, не прізвище митця.

Езопів дух я в байці зберігаю,

Коли й додам своє- гріха не маю:

Життя не викривля перо творця.

Прийми ласкавим серцем нас, читачу!

Короткістю тобі віддячу.

 

 

КНИГА ТРЕТЯ

 

9. Сократ про друзів

Сократ собі хатину будував.

Сусід Сократа запитав:

- Чи до лиця великому маленька хата?

Коли б тісна для друзів не була? -

Сократ:

- Воно-то хата малувата,

Але для вірних друзів не мала!

 

 

18. Павич і Юнона

Покривдили мене! - Павич сказав Юноні.-

            Чим гірший я

            Від солов'я,

            Що он співа в гаях

            Свої пісні?

            Чому співать мені,

            Як тій бридкій Вороні?

Юнона:

            - Всіх доля вдало наділила,

            Дала чим дивувати світ:

            Спів - Солов'ю, Орлу - могутні крила,

            Тобі - пишноту, Ластівці - політ...

                Талант свій слід любити

                І знати, що із ним робити.

 

 

КНИГА  ЧЕТВЕРТА

 

23. Сімонід

Поет, співець, учений, Сімонід,

Щоб подолати злидні й горе,

        Подавсь в далекий світ.

        Пробув там кілька літ,

        Додому повертався морем.

Та розгулялись хвилі, духи злі,

        Втопили кораблі;

        Багатства, що везли,

        На дно лягли.

        Врятовані, у чім були,

        На березі сушитися лягли.

                - Ну, Сімоніде!

        Скажи, учена голова,

        Хто з чим в свій край поїде?

        Чи не загинеш тут, бува?

Зарібок твій пішов на дно купатись!

        - Не вам із мене насміхатись!

        Бо ваше все лишилося на дні;

                Моє добро - мої пісні -

                Лишилось при мені!

 

 

КНИГА П'ЯТА

 

3. Лисий та Муха

Хлоп! Хлоп! По лисині себе упік.

Злетіла Муха і сміється:

- Ха-ха! От дурень чоловік,-

Від нього лисині завсіди дістається.

        Я примостилася сяк-так,

        А ґуля, гляньте, як кулак!

Лисий:

        - Нехай затерпну я від болю,

        На голову сідати не дозволю!

                    - - -

        Ви чули приповідку, браття:

По ворогу повинно бить завзяття?!

 

 

6. Лисий та Голомозий

Якось-то Лисий по шляху ішов

        І дивне щось знайшов:

        Блищить, як срібна.

Упав на знахідку,

Знать, щось потрібне.

Аж Голомозий теж прийшов:

- Чур! Чур! Твоє - моє! -

Сміється Лисий, устає

І... гребінець колезі віддає.

 


© Aerius, 2004