Піндар
Перша піфійська ода до Гієрона, переможця в змаганнях на колісниці
Переклад В.Державина


© Піндар

© В.Державин (переклад), 1936

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 154-160.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003


 

Піндар - славетний представник грецької хоричної лірики VII-VI ст. до н. в., яка оспівувала богів (гімн) і героїв (є н к о м і я - похвальна ода), зокрема тих З героїв, хто одержав перемогу на загальногрецьких спортивних змаганнях-іграх (епінікія - ода на пошану переможців). Виникнувши в аристократичній Спарті, бувши зв'язаною з центром релігійного культу бога Аполлона, Дельфами, хорична лірика відома нам, головним чином, з творів Піндара, родом із Фів (518-440 рр. ДО н. є.). Від Піндара збереглося 4 книги епінікій - на пошану переможців у піфійських, олімпійських, немейських і істмійських іграх. Урочисто-архаїчний своїм стилем, часто важко зрозумілий, Піндар у літературі пізнішої Європи набув слави засновника жанру оди: в Римі йому наслідував Горацій, а в Європі XVI-XVII ст. - поети доби барокко і французького класицизму. [154]


 

ПЕРША ПІФІЙСЬКА ОДА ДО ГІЄРОНА, ПЕРЕМОЖЦЯ В ЗМАГАННІ НА КОЛІСНИЦЯХ

Ода складена 474 р. до н. є. з приводу перемоги Гіерона, царя сіракузького (478-467 рр. до н. є.), на піфійських ігрищах. Починається закликом до кіфари, музика якої заспокоює грізні перуни (блискавки) Зевса, його царственого орла і самого Ареса - бога війни (строфа І). Тільки ворогам Зевса і кіфара не дасть супокою. Приклад: стоголовий велетень Тіфон (син Тартара - бога надр і Геї - землі), якого Зевс уразив блискавкою і придавив потім двома вулканами - Везувіем (в околицях італійських Кум коло Неаполя) і Етною в Сіцілії (епод І). В образі міфічної потвори Тіфона поет і подає далі опис вибухів Етни (строфа II); 474 р. до н. є. Гієрон біля вулкана заснував однойменне місто - Етну, про що Піндар згадує в антистрофі П. Мореходів радує погожий вітер, як добре віщування щасливої подорожі і повороту; так само слава міста і перемога його владаря - добрий знак для майбутнього. Після цього вступу поет переходить до славлення Гієрона, величання його перемог над етрусками і карфагенянами. Наприкінці заклики до справедливості в справах урядування і до щедрості у взаєминах з поетами, з огляду на посмертну славу.

Переклад зроблений розміром оригіналу.

 

  

Строфа І

Золота кіфаро Феба

     й кудрефіалкових дів -

ясних Муз -

     суспільне добро!

Чує вихід

     хору тебе - святкувань

          зачин,

і співці коряться грі твоїй, для свят

     провідним наколи ти

          заспівам

першоряд кладеш, [155]

     струнозрушувана*.

Списника-перуна погашаєш ти,

     той вічносущий вогонь.

Спить орел на

     скіптрі Кронідовім, бистрі

     крила обаполи вниз

     розпростерши,-

 

Антистрофа І

цар птахів; а понад нього

     ти чорновидий туман

криводзьобій

     по голові

розлила -

     солодке склепіння повік;

          він же

гнучу спину в забутті своїм колише,

     твоїм пориванням ,

          стриманий.

Адже й сам потужний

     Арей, віддалік

дротів силу кинувши сувору, сном

     серце м'якшить, а твої [156]

стріли й вишніх

     демонів зваблюють ум,

     Латоїда** мудрістю й муз

          стрункостанних.

 

Епод І

     Все, чого Зевс не злюбив,

турбується, зачувши клик

     Муз Пієрід, по землі

твердій і морю,

     ввік невгамованому;

той, що в Тартарі жахнім, неприятель,

          перебува,

     Тіфон стоголовий, кого

раніш колись

кілікіотський

     випестив грот многойменний,-

          нині те

поверх Куми

     морегороджене пасмо***

і сіцілійський грунт йому косматі груди міцно давлять.

     стовп піднебесний трима -

льодовита Етна,

          снігів

     протягом року

          годівниця.

 

Строфа II

З надр її жене назовні

     щонайчистіших джерел

неприступне

     полум'я. Вверх

лине днями

     від крутежів**** течія

          диму

іскряна; та в скелях темрявих багряний

     хитючий вогонь,

          гуркочучи,

мчить до моря

     водноглибтжих рівнин.

З полум'я Гефеста той струмки плазун

     якнайжахливіші шле:

чудо дивне - [157]

     бачити це самому,

     та й подив чималий - почуть

          від бувалих,

 

Антистрофа II

хто між Етни чорнолистим,

     скутий, простягся шпилем

і підгір'ям.

     Ложе йому

спину всю,

     вражаючи скрізь дикарем,

          жалить.

Хай тобі в подобі стане, Зевс,- коли

     бережеш ти цей кряж,

          чоло землі

преплідної,-

     як однойменне йому

місто славний знищив закладач

     сміжне*****, й в піфійських бігах

міста Етни

     виголосив оповісник,

     на Гієрона ім'я,

          перемогу

між колісниць.

 

Епод II

          У човні-бо

перша радість для мужів - [158]

     вітер спіткати погожий

на початку

     плавання: певні тоді

кращого вони вертання й прикінці.

          З метикувань

     про той же сприятливий збіг

постала мисль,

що славетним

     кіньми й вінцями йому

          пребути ввік

і співання

     радощами іменитим.

Патареїди******, Феб, владико й Делосу, і Касталійських

     благолюбитель джерел,

май у себе

     в пам'яті це

     й доблесномужню

          всю країну!

 

Строфа III

Від богів-бо всі засади

     серця високих прикмет;

через них

     і мудрі, й міцні,

й красномовці

     виникли. Я ж, отого

          мужа

вславити поклавши, не боюсь, немов

     поза межі змагань [159]

          метнути дріт

міднолиций,

     стрясши в долоні його,

а далеко кину й пересилю всіх.

     Хай Гієронові так

певно дальший

     вік привертає добробут

     в дань і гризот забуття

          хай дарує!

 

 

* Розмір оди - дактилеепітритичний вірш, тобто вірш, що складається з двох частин («колін»):

Золота кіфаро Феба

й кудрефіалкових дів

 

         И         И

- И - - - И - -

 

                    И

- И И - И И -

 

Щоб наблизитися до цього розміру, перекладач подекуди зміняв звичайний порядок слів, наприклад у рядках 5-11, де в прозаїчному викладі читалося б так: чув тебе (кіфару) вихід хору, зачин святкувань; і співці коряться грі твоїй, наколи (коли) ти, струнозрушувана, кладеш першоряд і т. д. У перекладі кожен «перебій» розміру починається з нового рядка.

 

** Латоїда - сина Латони-Аполлона.

*** Зваливши титана Тіфона блискавкою, Зевс-переможець притиснув його, за одним переказом, усією Сіцілією, а за іншим - околицями італійських Кум коло Неаполя; так пояснювали походження вулканів Етни й Везувію. Поет наводить одночасно обидва перекази.

**** Крутіж - те саме, що вир.

***** Місто Етна, однойменне з вулканом.

****** Місто Патара в Лінії (на південному березі Малої Азії) було одним з осередків культу Аполлона.

 


© Aerius, 2003