Головна < Антична література: Греція <    
Українська банерна мережа

Тіртей
Поезія


© Тіртей, VIІ до Р.Х..

© Г.Кочур, (переклад), 1936

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 139-140.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003


Зміст

Про автора

 

"Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну..."  Переклад Г.Кочура

"Воїни, непереможного в битві Геракла нащадки!" Переклад Г.Кочура

 


 

Тіртей, ім'я якого стало майже збірним у розумінні «поета-воїна»,- напівлегендарна особа.

За переказами, він жив в Афінах у середині VII ст. Був шкільним учителем в Афінах. У своїх патріотичних елегіях оспівував героїзм спартанців, засуджував міжусобиці.

Спартанці, що воювали із своїми сусідами - месенянами, одержали від дельфійського оракула пророцтво, де він наказував їм запросити в «радники» афінянина. «А тому вони послали в Афіни повідомити про віщування і просити такого мужа, який би порадив, що їм робити. Афінянам не хотілось не послухати бога, але їм не хотілось також, щоб лакедемоняни, без великих небезпек, стали власниками найкращої частини Пелопоннесу. Міркуючи так, вони відшукали якогось Тіртея, який навчав грамоти і якого вважали за людину недалеку на розум; до того він шкутильгав на одну ногу. Отож його й послали до Спарти. А Тіртей, прибувши до Спарти, почав складати елегії і співати їх насамперед сановникам, а потім і всім, хто збирався послухати його» (Павсаній, Опис Еллади, IV, розд. 23). Войовничі Тіртеєві елегії так нібито натхнули молодь, що під впливом його поетичної агітації спартанці здобули остаточну перемогу.


 

 

■ ■ ■

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі

Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,

З матір'ю милою, з батьком старим на чужині блукати,

Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.

Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,

Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи

Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю -

Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.

0 юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,

Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи

Не покидайте старих, з битви утікши самі.

Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,-

Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,

Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,

Рану криваву свою не забувши руками закрити,-

Страшно дивитись на це, соромно бачить очам

Тіло старе без одежі! А от юнакові - все личить,

Поки ще днів молодих не осипається цвіт.

Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він -

Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста. [139]

 

 

■ ■ ■

Воїни, непереможного в битві Геракла нащадки!

Мужніми будьте: ще Зевс не одвернувся від вас.

Юрб не лякайтесь ворожих і страху ніколи не знайте,

Щит свій у перших рядах кожен міцніше тримай.

Будем життя зневажати: хай смерті провісниці чорні,

Кери, жадані для вас будуть, мов промінь ясний.

Вам многослізний Арей і страхітні діла його знані,

Добре відома також всім вам і лють бойова,

Вас, юнаки, не здивують видовища втечі й погоні -

Ними давно вже свої очі наситили ви.

Тих, що, один коло одного ставши, тримаються міцно,

Тих, що, рвучись уперед, бій почипають страшний,-

їх небагато загине, вони навіть задніх рятують,

Тільки самих втікачів мужність ураз покида.

Навіть ніхто розповісти не може всіх мук незліченних,

Сорому всього того, що боягуз дістає:

Адже ганебно для кожного воїна вдарити ззаду

В спину того вояка, що з поля бою втіка;

Сором лише викликає й забитий, якого у спину,

Списом проткнувши важким, вмить позбавляють життя,

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

Стегна, і ноги свої, і груди, й рамена прикривши

Круглим широким щитом, кожен у правій руці

Списа свого величезного страшно нехай розгойдає,

Над головою нехай китицю грізно трясе.

Подвиги мужні й великі хай вас воювати навчають,

Хай же від стріл оддалік в битві ніхто не стає.

Кожен туди поспішай, де жорстока борня закипає,

Ратищем довгим, мечем гострим вражай ворогів!

Щит до щита, до китиці китицю, щільно зімкнувшись,

Станьте плече до плеча, ногу щільніш до ноги

Ставте, шолом до шолома і ворога бийте нещадно

Кожен, тримаючи меч, стиснувши списа держак!

Ви ж, о гімнети*, то там, то тут, під щитами укрившись,

Кидайте на ворогів градом каміння важке,

Чи без утоми дрітками влучайте, тримаючись самі

Ближче до воїнів тих, що в повній зброї стоять.

 

* Гімнет - легкоозброєний воїн.

 


© Aerius, 2003


Спеши ganoderma цена от официального представителя