Вакхілід
Тесей
(дифірамб)
Переклад А.Содомори


© Вакхілід

© А.Содомора (переклад), 1968

Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 160-162.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003


 

Вакхілід (V ст. до н. є.) -другий, поряд з Піндаром, представник хорової лірики, поезії якого виявлені на папірусних сувоях у 1896 р. Його хвалебні вірші на честь переможців у загальногрецьких гімнастичних змаганнях - епінікії - відрізняються від аналогічних у Піндара як своїм духом, так і своїм стилем. їм не притаманний непохитний аристократизм і не властиві пишність і темність поетики його старшого сучасника.

Значно більший літературний інтерес мають для нас дифірамби Вакхіліда, що лірично розробляють окремі епізоди міфа. Важливе місце посідають серед них ті, що присвячені афінському міфічному героєві Тесею. Один із них «Молодь, або Тесей» оспівує подвиг цього сина Посейдона, який кинувся у безодню моря, щоб принести звідти перстень царя Міноса, і переміг стихію. Мабуть, це поетичний відгук на морську могутність тогочасних Афін.

Другий дифірамб - «Тесей» цікавий ще і своєю формою: це діалог між афінським царем Егеем і хором. Дифірамб «Тесей» - єдиний зразок переходового ступеня від ліричного твору до драматичного. На походження трагедії від дифірамба вказує Арістотель (див. далі його «Поетику», глава IV).

Ось цей дифірамб:

 


 

ТЕСЕЙ

Дифірамб

 

Хор

Строфа І

Могутній владарю священних Афін,

Владико заможних іонян,

Що значити має цей клич бойовий,

Сурми міднолитої голос?

Чи, сіючи смерть, войовник-лиходій

Крокує по батьківських нивах,

Чи мирні отари з гірських пасовищ [160]

Зганяє підступний грабіжник

Під крик пастухів, що на поміч зовуть?

Скажи, що гнітить твою душу?

Звідкіль на обличчі тривоги печать?

Чи має хто-небудь із смертних

Таку оборону і міць бойову,

Як син Пандіона й Креузи?

 

Егей

Антистрофа І

Присипаний пилом далеких доріг,

Прибув посланець щойно з Істму,

Принісши нам вісті про дивні діла,

Про подвиги дужого мужа.

Від рук його згинув зухвалий Сінін,

Між смертними муж найміцніший,

Кроніда, землі потрясателя син.

Він вбив кабана-людожера,

Який по ярах Креміонських гасав,

Убив нечестивця Скірона.

Звитяжний двобій з Керкіоном звершив.

Сильнішого стрінувши мужа,

Важенний свій молот Прокопт упустив.

Боюсь його замірів дальших.

 

Хор

Строфа II

А хто він і звідки, одежа яка

Вкрива його плечі могутні?

Чи рать многолюдну з собою веде,

Чи сам в бойовому риштунку,

Немов мандрівник у країні чужій,

Шляхами самотньо мандрує,

Могутній і смілий, нечувану міць

Мужів багатьох подолавши?

Напевно, сам бог йому вказує шлях,

Щоб тих, які скривджують інших,

Правицею дужою він покарав,

Бо той, хто весь час лихо діє,

І сам не уникне біди, адже все

Кінець свій в майбутньому має.

 

Егей

Антистрофа II

Говорять, не сам він іде: два мужі З мечами на плечах могутніх [161]

Пліч-о-пліч із ним виступають, в руках

Стискають два точені списи.

Лаконський майстерний шолом оповив

Волосся його золотаве,

А груди покрив пурпуровий хітон

І плащ фесалійський кудлатий.

В очах його блискають іскри вогню -

Лемноського полум'я відблиск.

У розквіті сил він, юнак молодий,

Він перший у ратних забав їх,

У мідноголосих боях. Він сюди,

В розкішні Афіни, прямує.

 


© Aerius, 2003


выбор хостинга. Например, украинский виртуальный хостинг, по цене несколько дешевле зарубежного.