Вальтер Фон Дер Фогельвейде
Поезія
Переклад Леоніда Первомайського та Петра Тимочка


© Walther von der Vogelweide

© Л.Первомайський ("Під липою..."), 1970; П.Тимочко (Любовне кредо, Мінливий світ), 1999

Джерело: Література західноєвропейського Середньовіччя. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с. - С.: 262-264.

Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004


Зміст

"Під липою..."

Любовне кредо

Мінливий світ

 


 

 

■ ■ ■

Під липою

В зеленім лузі,

Ген недалечко від ріки,

Як після свята,

Трава прим'ята

І потолочено квітки.

Співав там соловей в гаю,

Тандарадай,

Солодку пісеньку свою.

Прийшла я смерком

У луг зелений,

А він раніш туди прийшов;

Зустрілись ми -

І в серці в мене

Зашумувала ніжна кров.

Ми цілувались? Раз до ста!

Тандарадай,

Глянь, як горять мої уста!

Він не вагався -

Послав уміло

З чудових квітів постіль для нас,

Та ще й сміявся

Сердечно й мило;

Коли б прийшов туди хто з вас,

Троянда б вам розповіла,

Тандарадай,

Де головою я лягла.

Приліг мій милий

Близенько скраю, -

О милий боже, о честь моя!

Що ми робили,

Ніхто не знає

У цілім світі - лиш він, та я.

Та пташка крихітна одна,

Тандарадай,

Але не скаже і вона.

 

 

ЛЮБОВНЕ КРЕДО

Що за скарги хтось питає

мов диявол шепче тихо: все в житті мана

дехто дні даремно гає

ради мук і втіх кохання, тож не дивина

 

що зневіривсь посумнів 

хто ж гадав би 

що з кохання мав би 

хай послухає мій спів

 

Всі говорять про любов

правда тільки дехто зрідка знав солодку мить

до чеснот з любов'ю йшов

а без неї жодне в світі серце не горить

 

всемогутня пані ти, 

о любове 

почуття чудове 

втіх без тебе не знайти

 

Вірю що любов моя

принести одвітну радість має в майбутті

та коли ясна зоря

лиш обман то мало втіхи буде у житті

 

хай мене пізнавши страсть

в ній заграє

серце запалає

хай мені блаженство дасть

 

В душу глянула б мені

то прихильною до мене стала би вона

та біда що в наші дні

чути лиш слова солодкі, всюди фальш одна

 

що й жінки не знають де

правда в слові

від любові

нас бува лиш мука жде

 

Хто ж лукавити готов 

і жінок в оману вводить, робить зло для всіх 

бо хіба бува любов

там де йдуть оманним шляхом до коротких втіх

 

Жінко, честь тобі й хвала

я співаю

і чекаю

ласк твоїх твого тепла

 

 

МІНЛИВИЙ СВІТ

Світе, хоч я твій слуга 

ти тікаєш геть чомусь 

наче дим і пилюга 

я ж услід щосили в'юсь

 

вийся без упину 

я свою годину 

вижду і тебе покину

 

Світе, я зі справ твоїх 

вибрав лиш одну свою 

і не тільки для утіх

сили всі їй віддаю

 

я самим собою 

завжди був з тобою 

все життя твоїм слугою

 

Світе, я прошу, не злись 

прагну ж бо і я платні 

в вічі ти мої дивись 

другом будь частіш мені

 

вмієш ти зогріти

горем отруїти

все в твоїх руках, о світе!

 

Любиш ти чи ні мене 

не скажу та знаю я 

що люблю усе земне 

в тім уся любов моя

 

чи тобі замало

і мені пристало

більш співати ніж бувало?

Світе, вваж моє прохання

 

мудрих будь-коли нас любиш 

вважиш дурнів побажання 

то лише себе погубиш

 

поки є чесноти

стародавні доти

люди вчаться зло бороти

 


© Aerius, 2004