© .... ..., VII-XII ст.
© Віктор Заславський (переклад з ірландської), 2007. Джерело: Машинопис тексту люб'язно надано автором перекладу. HTML-форматування: Віталій Стопчанський, 2007.
(~IX-X століття)
Я і Пангур – друзі добрі:
Сидимо ночами
Я наукою займаюсь,
А котик – мишами.
Вдвох знайти по серцю справу –
- Хіба це не диво?
То хоч світ навкруг великий –
Нам удвох щасливо.
Зрікся світу я, щоб в тиші
З книжкою сидіти.
А котові – краще миші
В келії ловити
Кіт стрибає за мишами
Ловить їх у сіті.
Я міркую над книжками
Кращими у світі.
Пангур мій шкребе під стіну –
Все мишей шукає.
Я – проблеми богословські
Пильно так вивчаю.
Кіт радіє, як розгоне
Він кодло мишаче.
Я – коли в складнім питанні
Відповідь побачу.
Я і Пангур – друзі добрі,
Два ченці одмінні.
Пангур - мисливець хоробрий,
Я – книгар сумлінний.
Вдвох знайти по серцю справу –
- Хіба це не диво?
То хоч келія маленька –
Нам удвох щасливо.
(фрагмент)
(VII століття)
Прошу я тебе, Син Бога Живого,
Владико од віка,
Про келію малу, щоб у краю далекім
Була мені житлом.
Щоб був там ставок неглибокий з водою
Проточною, чистою,
Немов благодать, що приходить від Бога
Та гріх омиває.
Щоб біля келії колом стояв
Ліс віковічний,
І на гілках щоб пташки співочі
Несли серцю радість.
Щоб через мій ставок протікав
Швидкий струмочок,
І щоб земля була добра та гідна
Для землеробства.
Там би завів я собі господарство.
Таємниць не маю:
Мав би корову, кури та бджоли,
Рибальством б зайнявся.
Так би я мав одежу та їжу
Від Бога великого,
Та жив би щасливо, молитвою й працею
Господа славлячи.
Дрізд – монах у рясі з пір’я!
Ти живеш у темнім лісі,
І про дивний рай Господинь
Твоя пісня нагадала.
Ліс зелений муром дивним
Височить навколо мене
Спів пташиний не стихає
Над моєю головою.
Божа благодать велика,
Що мене сюди занесла:
Що за щастя тут сидіти
Та спокійно працювати!
(XI століття)
Ніч із келії уходить,
Ранок я до себе кличу
І прийму у час ранковий
Сонця проміні ласкаві.
Ти, зоря, сестра для сонця,
А для ночі – донька мала.
Зараз ти, завжди ласкава,
Погляд шлеш на мою книгу.
Через вікна ти заходиш,
Проганяєш сон-дрімоту.
Тебе я пущу у двері,
Бо давно вже зачекався.
© ae-lib.org.ua, 2007.